Україна все ще перебуває у стані загрози війни, тому що принципово не може вирішити ситуацію з ДНР та ЛНР у політичному полі.

В моїй роботі "Мир без довіри це просто інакша війна" було запропоновано для влади вимагати акти довіри від Росії, без яких укладені мирні угоди "Мінськ-2" нічого не дадуть.

Оскільки довіра між Росією та Україною так і не відновлена, а Росія продовжила вже після укладення мирних угод "Мінськ-2" постачати важке озброєння на територію ДНР та ЛНР і тримати велику кількість військ на кордоні з Україною, то це означає, що загроза війни стала важливим процесом примусу України до вигідних для Росії умов миру.

Існує два найбільш вірогідних моделі-сценарії мирного майбутнього ДНР та ЛНР, описані в моїй роботі "Який мир потрібен Україні?": "автономізація" та "окупація".

Обидві ці моделі озвучені недавно представниками ДНР та ЛНР.

...............

Модель автономізації з боку ДНР (та ЛНР) бачиться так.

1. Це відбуватиметься на тлі продовження тиску Росії через загрозу відновлення війни.

2. Однією з вимог в цьому плані є вимога ДНР і ЛНР про наявність таких змін до нової Конституції України, які гарантували те, щоб інші регіони України мали право на самовизначення.

3. Широка автономія у складі України не означатиме скасування ДНР і ЛНР.

4. Така широка автономія ДНР і ЛНР, окрім того, означатиме для України федералізацію, навіть якщо її буде сором'язливо названо децентралізацією.

...............

Модель окупації з боку з боку ДНР (та ЛНР) бачиться так.

1. Відбувається референдум про приєднання до Росії.

2. Відбувається визнання референдуму ДНР і ЛНР в Росії.

3. Україна опиняється перед фактом втрати частини своєї території.

Вочевидь, що ця модель-сценарій може слугувати як спосіб тиску для швидкого вибору українською владою моделі-сценарію "автономізація", або як безпосередньо негативний варіант можливого розвитку подій.

...............

Тобто в українській політиці продовжуються старі проблеми - реакційність мислення та зволікання з політичними рішеннями.

Не українська влада стимулює вирішення політичного унормування ситуації через публічну пропозицію цих моделей та аналіз їх перспектив.

Це українській владі диктують умови ДНР і ЛНР і підганяють її до політичного вирішення ситуації вибору серед цих моделей.

Це не українська влада закликає ДНР і ЛНР до участі в розробці нової Конституції на своїх умовах, а ДНР і ЛНР хизуються цими закликами. Як каже їх представник, українська влада: "поки не виходить на консультації з нами з приводу зміни до Конституції, що прописано в Мінських угодах".

Помилка української політики щодо ДНР і ЛНР останніх місяців після "Мінську-2" у тому, що не українська влада займає позицію політичних ініціатив щодо проблемної частини української території, хоча такі ініціативи цій владі постійно підказуються заздалегідь, а саме Росія через ДРН і ЛНР.

Сумно!

Якщо Україна не хоче війни, то питання з ДНР і ЛНР потрібно вирішувати саме політично. І вирішувати вже.

Потрібно Президенту виступити, наприклад, з закликом до Росії, щоб вона публічно відмовилася визнавати результати квазі-референдумів в ДНР і ЛНР щодо входження в Росію.

Потрібно Президенту та Парламенту включити легітимних представників влади в ДНР і ЛНР в конституційний процес України.

Потрібно Президенту публічно проаналізувати і розповісти українській громаді про моделі політичного майбутнього ДНР та ЛНР.

Українська громада чекає на появу виразної політики української влади з чіткими політичними перспективами ДНР і ЛНР.