Щодо Марії Гайдар і кадрових кроків Саакашвілі.

З мого грузинського досвіду мені здається, що є одна обставина. яку ми не до кінця вловлюємо, а вона значуща в діях нового одеського губернатора: це різниця між роллю Росії з української і грузинської перспективи.

Український погляд на Росію - це погляд колонії на метрополію, з усіма віктимними дискурсами, які з цього випливають. Тому для українців є болючими нагадування росіян про "братерськість" чи "близькість", оскільки в перекладі українською вони означають "кривду" чи "загрозу". Тобто імперство як таке викликає страх або відразу.

Грузинський погляд на Росію - це погляд мініатюрної метрополії, яка намагається вибудувати рівні відносини з метрополією великою.

Звідси намагання використовувати Росію як ресурсну базу, як бенчмарк і навіть як джерело натхнення. Імперія - це зреалізована мрія метрополії.

Тому Марія Гайдар токсична для українського політичного дискурсу, але цілком прийнятна для грузинського.

А Саакашвілі рано чи пізно доведеться зіштовхнутися з дійсністю: Україна не є великим майданчиком для великих амбіцій. На підставі попереднього травматичного досвіду людей з сильними амбіціями українці дуже швидко зараховують до загроз. Тому як тільки у виборців складеться враження, що Саакашвілі замість служити їм має чи може мати якийсь альтернативний порядок денний, його магія почне вичерпуватись.