Є в Полтавській області своя чорна діра, свій міні-донбас: містечко під Кременчуком з характерною назвою Комсомольськ.

Штучно витворена в хрущовські часи радянська промислова клоака, в яку поназвозили всякой срані та п'яні з усього Союзу. До речі, мером тут був отой усатий Попов - його потім мером Києва януковичі призначали, а під фінал принесли в жертву Євромайдану.

Так от полтавські "комсомольці" чуть тобі не одноголосно в міській раді проголосували проти перейменування. Мол, ми гордимось назвою свого міста. Навіть листа послали Гройсману з пропозицією внести зміни в закон, аби віддати право вирішувати питання перейменувань місцевим громадам.

Ага, щас! Їх, зрозуміло, автоматом пошлють нахер і місто за законом перейменує парламент. А цих удурків просто поставлять перед фактом.

Але на фоні отаких комсомольців мене чим далі більше лякає перспектива глибокої децентралізації.

Ми не занадто захопилися цією ідеєю? Уявляєте який шабаш риги з комуністами влаштовуватимуть у таких містечках? А тут іще менти з прокурорами...

Зараз на них управу тільки з Києва можна знайти. А передай зараз туди владу повністю, вони за феодальний лад проголосують добровільно.

І менше "радьтесь" з народом. Прогрес не виникає еволюційним шляхом. Прогрес нав'язується тільки силою.

Якби цивілізація в усьому радилася з народом, ми би в ведмежах шкірах за мамонтами по сей день ганялися с камінними топорами. А винахідника колеса четвертували би і саме колесо прокляли.