Найголовніше у прогнозуванні це знати не прогноз, а основні підходи, з яких виникає прогноз. Експерти радо і публічно діляться своїми прогнозами, але дуже рідко діляться засновками своїх прогнозів - принципами і моделями, якими вони оперують, здійснюючи ці прогнози.

Світовий прогноз Stratfor на 2015-2025 роки від 28.02.2015 говорить про те, що ще до того говорили українські та деякі російські експерти.

А саме:

1) нинішній конфлікт Росії та України залишатиметься системним для світової політики ще тривалий час;

2) занепад національних держав в Північній Африці та на Близькому Сході;

3) ми матимемо посилення націоналізму в Східній Європі, хоча в самій Україні націоналізм значно послабиться на користь більш масштабних модельних уявлень (Східна Європа має ще прийти до того, до чого прийшла Україна);

4) джерело глобального зростання переміститься з Китаю до країн Південно-Східної Азії, Східної Африки та Латинської Америки;

5) США перестануть бути жандармом світу, але лишатимуться крупною економічною, політичною та військовою силою;

6) Розкол та розпад Росії неминучий;

7) Розпад ЄС дуже імовірний;

8) лідерська роль в Європі перейде від Німеччини до Польщі з Україною як її стратегічним партнером (почне утворюватися Балто-Чорноморський Союз, який пришвидшить розпад Росії);

9) роль Туреччини стане ключовою на Близькому Сході та можливо на Балканах, де вона потіснить Росію, Європу та США;

10) принципово важливою для Євразії стає стратегічна вісь Польща-Україна-Туреччина-Китай - це група контролю за територією деструктурованої Росії, причому контроль за ядерною зброєю буде здійснюватися за участю США.

Різні прогнози на найближчі 10 років сходяться в одному - світ буде змінюватися дуже радикально і дуже швидко. Водночас, хто саме - які суб'єкти - скористаються цими змінами, щоб домінувати, і які суб'єкти перестануть існувати як впливові у світі, все ще дискутується.

Якщо все-таки прогнозисти сходяться в тому, що найближчий час буде диктувати високу динаміку, то у виграші неминуче будуть ті локуси чи анклави, які мають найбільш динамічну структуру. Причому висока динамічність структури визначається не тільки динамічністю якоїсь однієї структурної організації, а динамічністю всіх структурних організацій. Спроби збудувати модель динаміки світу найближчого майбутнього постійно відбуваються. Ось Меір Брук, наш співвітчизник з Нью-Йорку, пропонує в своєму ЖЖ двохосьову (двохагентну, двохпозиційну) модель відносин Україна-Росія: суспільство-держава. Але це спрощений підхід. Більш складним та адекватним є трьохаегантна (трьохпозиційна, трьохосьова) модель нинішнього світу: держава, корпорація, громада. Будь-які моделі, які базуються на співвідношенні цих трьох реальностей (як в США), будуть більш адекватним, ніж ті, які базуються на одній (держава, як в Росії) чи на двох (держава та громада, як в ЄС).

Україна в даний момент від двохпозиційної моделі (держава та корпорації) переходить до трьохпозиційної моделі свого існування (держава, корпорації та громади).

В цьому сенсі можна сформулювати простий принцип кризового світу або світу динамічних змін - лише той, хто конструюватиме динамічну в цих трьох реальностях структуру, матиме шанс пережити кризовий час динамічних змін і створити (чи хоча б знайти місце) новий світ. В цьому сенсі стають зрозумілі дві основні причини розпаду Росії, і це зовсім не економічний занепад, бо люди можуть пережити будь-які важкі часи, як от війну чи катастрофу, якщо вони мають перспективний смисл (тобто таких смисл, який дозволяє отримувати прирощення смислів на перспективу - смисли, що продукують нові смисли з часом в майбутньому). Отже перша причина розпаду - архаїзація, яка позбавляє росіян самого смислу існування. І це головна причина, яка не дозволить Росії пережити економічний рівень життя, який значно вищий за той, який був у наших предків під час та після Другої світової війни. Бо сучасники порівнюють своє життя з сучасниками, а не з предками. Так само друга причина розпаду Росії полягає у реальностній гомогенності, а отже закостенілості та ригідності, нездатності до інновацій за межами військового озброєння. У Росії фактично є лише одна реальність - держава. Корпорації настільки сильно підпорядковані державі, що можна сказати, що Росія це дежава-корпорація.

Суспільство в Росії це не суспільство громадян, це суспільство підданих.

Саме тому телемедіа в Росії це фактично спосіб управління суспільством через створення квазі-реальності. Отже Росія розпадеться не через злидні чи політичну кризу еліти, а через архаїзацію як відсутність перспективних смислів і через відсутність корпоративної та суспільної (громадської та громадянської) динаміки.

Це саме бачення можна застосувати і до ЄС, де створювалася двохпозиційна модель: держави+громади. Головна помилка Об'єднаної Європи полягала в тому, що європейські корпорації не були диверсифіковані по всій Європі і не стали потужною реальністю європейської політики. Відтак інновативний потенціал корпорацій, як це змогли використати США в часи кризи, не зміг бути використаний на території Європи. Більше того, європейські громади опинилися під бюрократичним тиском національних держав та наднаціональних органів ЄС. Відсутність федеративних безпекових та військових структур у ЄС в часи кризи створює для європейського об'єднання велику небезпеку. Саме це заохочує Європу танцювати під дудку Росії і змушувати до цього Україну.

Таке модельно-принципове бачення дозволяє краще зрозуміти суть процесів у 2016-му році для України.

Причому проектна культура виглядає занадто архаїчною, щоб нею послуговувати в ситуації невизначеності та кризи. Культура моделювання та мережевого конструювання набагато сучасніша та перспективніша.

Давайте поглянемо на 2016-й рік з позиції основних модельних процесів. Українській громаді потрібно відстояти своє посилення на рівні Конституції. За будь-яку ціну потрібно не допустити фейкових владно-олігархічних змін до Конституції у нинішній редакції Парламенту. Навіть якщо вони будуть винесені на референдум.

Українській громаді потрібна реальна децентралізація, реальна реформа політичної системи, реальна реформа сфери сучасних прав громадянина в ситуації розподіленого суверенітету.

Нинішня Конституція, включаючи запропоновану владою редакцію, не годиться на найближче майбутнє. Нам потрібна Конституанта і нова інноваційна Конституція.

Українська громада повинна зменшити впливовість українських олігархічних корпорацій всередині країни, тобто громада має продовжувати тиснути не тільки на владу, але і на олігархічні корпорації, зменшуючи їх впливовість на внутрішню політику.

Процес деолігархізації це, перш за все, процес громадський. Олігархічний консенсус влади має бути зруйнований - через перевибори Парламенту та можливо перевибори Президента. Нам потрібні сильні українські корпорації на міжнародному ринку, а не сильні українські корпорації в справі внутрішнього монополізму, у справі здирництва української громади через тарифну політику та державну корупцію.

Українська громада повинна наполягати на нових форматах комунікації на телебаченні, де би був не тільки порядок денний влади та олігархів, але, перш за все, порядок денний самої громади.

2016-й рік це рік створення Суспільного телебачення, і це потрібно зробити, бо держава та олігархи будуть саботувати цей процес ще дуже довго. Порядок денний 2016-го року це порядок денний громади, а не влади чи корпорацій. Сильна та впливова всередині країни та за її межами українська громада - ось що має стати результатом 2016-року. І це важливо не тільки для продовження української революції. Це також важливо для майбутнього Європи, майбутнього Євразії з Росією, що розпалася, та майбутнього світу загалом. Як сказав невідомий автор - розвивайтеся, це всіх дратує!

Сергій ДАЦЮК, для UAINFO