"Міліон алих роз, а-а-а". ‪#‎Жінка_in_KSA‬

1. Ну да, я думаю, що повний "грузовік" - це тисячі квітів.

Кілька робітників перед входом до госпіталю розвантажують щось комічно-космічне - багатоповерхову конструкцію з квітів. Тяжко, довго і потно заносять оце фсьо в ліфт, а потім в дво-або трикімнатний номер люкс (слово "палата" тут ніяк не підходить).

На ліжку - щаслива (дійсно неймовірно щаслива!)) саудівська жінка, яка народила немовля, кругом - "міліон алих роз". Запах - убойна суміш Chanel N 5, Hugo Boss, лілій, від яких відпадає голова та іншоі флори, від якої відпадає все інше. Тут же щасливий (дійсно неймовірно щасливий!) baba (тато; у них немає звука "п") і купа дітлахів. Отакою є досить розповсюджена картина серед саудитів.

2. Жінка в Саудіі зазвичай не пристосована до самостійного життя. Якщо пара розводиться, а розводів багато, то маля може бути з жінкою до 7 років, а потім її забирає батько, бо лише він може бути responsible за подальше життя дитини. А що про це думає жінка - немає ніякого значення.

3. Чоловік повністю утримує дружину (дружин) із дітьми. Не маєш коштів - не одружишся; сиди один дома і страждай).

4. Жінка пересувається по країні та за іі межі лише з дозволу чоловіка та в його супроводі (або брата, батька).

5. Жінка може вчитися і працювати за фахом, але лише з дозволу чоловіка (батька, брата).

6. Жінка не може спілкуватися на вулиці, в магазині тощо із чоловіком, який не є іі родичем.

За цим суворо наглядають муттави - (поліція нравів). Це такі бородаті чуваки, яких я і досі боюся)).

Якщо засічуть такий контакт - труба. Тобто тюрма на пару днів для жінки. Чоловіку - так, поріцаніє.

7. Ніхто із чоловіків не має права заговорити (з метою познайомитися чи просто так), а тим паче доторкнутися до жінки.

Це у них так - в серці Аравійського півострова. Ми не маємо права засуджувати або іронізувати, бо в чужий монастир нема чого лізти із своїм уставом.

У нас. У нас - Надія Савченко. Людина нереальної краси. Сильніша за Путіна. Сильніша за всіх чоловіків.

Як боляче.

***

Важко сказати, наскільки хеппі/анхеппі жінки в Саудіі.

Я вже писала, що жінка в сучасній сім'ї саудита - кришталева ваза, вона же - мать, вона же - пєрсік). Пєрсік ще в молодості швидко набирає вагу, бо дуже мало рухається. Тому в перші місяці роботи не зразу второпаєш, де зад, а де перед у феміни. Вже потім майже безпомилково впізнаєш Аміну, Надію, Сару...лише по очах в прорізях чорної накидки.

Типова картина: В коридорі лікарні стоять або прогулюються групами жінки, десь до 30-40 осіб, тобто клонів - всі в чорних однакових абаях до п'ят (взуття прикрите), в чорних однакових непрозорих накидках, і очі також закриті. Діти як діти - ганяють як скажені. Вражало те, що діти безпомилково з розбігу миттєво "опознавали свою мать" серед десятків абсолютно ідентичних жінок.

Пам'ятаю як в перші місяці на прийомі (нагадаю, що я була педіатром) ніяк не могла зрозуміти "розстановку сил" і взагалі ху із ху і хто кому шо.

Тато неугомонно розказує все про дитину, перериваючи скарги на температуру, соплі і пронос на чмокі в лобік, маківку і пузіко, жінка мовчки тримає дитину, на жодне питання не відповідає, а третя жінка теж мовчки сидить у кутку, як тумбочка, що накрита чорним покривалом.

Грішним ділом я тривалий час вважала, що ТаЩоТримаєДитину - мама, а ТаЩоТумбочка - бабка. No! Дитина зазвичай на руках у прислуги, а мама - "тумбочка". Мама дійсно часто не знала, що саме турбує дитину, бо вона "квітка", вона "хабібі", вона не повинна переживати, бо їй стане від цього зле.

Пам'ятаю як Вадим (наш травматолог) сказав одній мамі на прийомі, що у дитини незначна дисплазія кульшових суглобів і тому треба ставити дабл памперс (два памперси замість одного) (фігня, а не патологія). Як назло, чоловіка в цей момент не було в кабінеті. Жінка не витримала цієї "жахливої" новини, втратила свідомість і впала. Вадим "очканув", хотів надати допомогу, але поки розібрався де зад, де перед, і підняв накидку з обличчя - жива лі? ,- а тут якраз чоловік зайшов, застав таку картину і заїхав Вадіку конкретно в вухо)).

Потім, коли розрулилося, цей чувак сказав, що думав, що Вадим хотів її поцілувати. - Хто, я? - нєдоумєвал Вадім.- поцілувати її? - та ні за які гроші! - продовжував нєдоумєвати і махати руками травматолог.

На нас жінки-саудітки дивилися з жалем та великим співчуттям - по-перше ми часто відмовлялися від машин і часто ходили пішки по місту, по-друге - ми працювали.

Вони нас по-своєму любили, але і співчували дуже, бо з їхньої точки зору ми були зовсім нещасні.