У мережі минулого тижня рясніло від заголовків на кшталт: «Польща назвала терактом катастрофу літака з Лехом Качинським під Смоленськом». Більш коректні й досвідчені журналісти пишуть не про «Польщу», а про «міністра оборони Польщі Мацеревича» (іноді, щоправда, плутають написання прізвища, мені траплялася версія «Марецевич». Чи це новина? Та ні. Зараз поясню чому.

Мацеревич про це говорить від дня катастрофи, і те, що він тепер міністр оборони, хіба збільшило його апаратну вагу, але нічого не додало до реального розслідування, і не зробило його слова більш вірогідними. Мацеревич користуються не найкращою репутацією в аналітиків через тисячі порожніх заяв про «валізи з компроматом», які переважно не справджуються і на 1 промілле. Це хтось на кшталт Соскіна чи Кармазіна з українського політичного тераріуму.

До речі, коректно було би говорити про відновлення слідчих чинностей польської прокуратури і парламенту в питанні катастрофи президентського літака, який віз чималу групу політиків і адміністраторів з-під знаку партії «Закон і справедливість» на траурні урочистості в Катині. Але перспективи у цього нового слідства близькі нулю. Хіба що пролетить якийсь «чорний лебідь», тобто, трапиться несподіванка, порівняльна з переходом Богдана Сташинського на бік німецького правосуддя в 1961 році. Якби не те, що убивця Бандери сам розповів про деталі вчиненого ним теракту, ніхто б не довідався за нашого життя, що ж воно насправді трапилося тоді в Мюнхені.

Я маю внутрішню певність, про що не раз говорив, що загибель Леха Качинського і його команди в Смоленську - справа рук ФСБ або афілійованих з ним структур терористичного спрямування (виокремити якість ґатунку терористів у створеній за участі ФСБ світовій мережі насильства просто неможливо). Але цей злочин був поліфакторним, довго і ретельно планованим, не виключено, що одним з цілої ланки інших замахів, які не вдалися, а цей вдався. Зазвичай подібні масштабні злочини (як-от, убивство Кеннеді чи принцеси Діани) залишаються нерозкритими. Ефективне слідство можна провести тільки за умов цілковитої таємності, залучення якихось неймовірних ресурсів і найкращих експертів.

Подібне лікується подібним. На божевільну терористичну війну проти Заходу, яку веде Росія, можна відповісти лише такою ж війною, якби комусь забажалося кинути аналогічні ресурси «фтопку». А слідство під телекамерами і в режимі он-лайн (як це, мабуть, робитиме польська парламентська комісія) може тільки допомогти більш надійно затерти сліди. Та й не розслідувати цей злочин збирається Мацеревич, а донесхочу роками кОпати в кістку своїх політичних опонентів з Громадянської Платформи, а передусім із середовища, завдяки якому Польща здобула понад чверть століття тому незалежність. Але таких глибин наші ЗМІ, зазвичай, не сягають.