«Вільні вибори» для Кремля завжди були інструментом легітимування окупації

"... Уряди будуть спільно допомагати людям, де, на їхню думку, обставини вимагатимуть (а) встановлення внутрішнього миру; (б) вжиття невідкладних заходів для полегшення страждання людей; (в) формування перехідних урядів із широким представництвом усіх демократичних елементів населення із зобов'язанням якнайшвидше провести вибори, які б відповідали волі людей; (г) сприяти, де необхідно, у проведенні таких виборів."

Це цитата не з "Мінська", це цитата з «Декларації про політику на визволених територіях», яку в Ялті в 1945 році підписали Рузвельт, Черчиль та Сталін, домовляючись сприяти демократичній відбудові Європи та створенню у звільнених країнах демократичних урядів, сформованих шляхом вільних виборів.

Вже в 1946 році стало зрозумілим, що американці та британці сприймали словосполучення «демократична відбудова» та «вільні вибори» буквально, на відміну від Кремля. Тож США, Велика Британія та Франція почали «демократичну відбудову» ФРН. А Кремль пішов «будувати» на своїй частині - в НДР та Східній Європі - тоталітаризм.

В 50-х роках темпи зростання економіки ФРН були найшвидшими в світі. Вже в 1955 році - 10% всього виробництва світу припадало на ФРН. «Німецьке економічне диво» - назвуть це фахівці.

Тим часом в НДР після «вільних виборів» та «демократичної відбудови» за версією Кремля, 500 тисяч людей вийшли протестувати на вулиці. Далі були радянські танки та смерті. Познанською бійнею Кремль «відбудовував демократію» в Польщі. Кривавим листопадом в Будапешті заплатила за кремлівську демократію Угорщина. Танками закінчилася «Празька весна».

Що зробило можливим фактичну окупацію Східної Європи? Саме посилання на демократичні інструменти! Кожен раз, коли Кремлю для чогось потрібні «вільні вибори» або «демократія», за цими поняттями якось природно маячать танки. «Вільні вибори» для Кремля завжди були інструментом легітимування окупації.

Згадувала це у Вашингтоні щоразу, коли чула про те, що вибори на окупованих територіях "допоможуть вам повернути Донбас".

"Рішення вже прийняте" - прозвучало на одній із вашингтонських зустрічей. Так, політичне рішення вже прийняте - Мінські домовленості. Але тоді, у 1945, знесилені війною європейські держави, не мали державних інститутів, які б запобігли російській окупації і тоталітаризму. Цього разу ми маємо державу, виключно від парламенту якої залежить чи зможе Кремль вчергове використати демократичні інструменти для окупації України.

Говорили на зустрічах про багато інших речей: новий уряд і новий закон про вибори; олігархів і боротьбу з корупцією; правосуддя і прокуратуру; економічний розвиток і допомогу Україні. Однак все це може виявитися нікчемним після юридичного освячення окупації держави.

Попереду продовження боротьби за незалежність. Потрібні зусилля кожного для того, щоб не допустити голосування за вибори на окупованих територіях, а також для того, щоб переконати наших міжнародних партнерів у хибності їхньої віри у демократичні інструменти, якщо такі інструменти у руках Кремля.