Просто вражає, коли нині в стрічці особливо просунута публіка насміхається з вишиванок. Ніхто не змушує вишиванки одягати. Їх українці полюбляють так, як шотландці – кілти, мюнхенці – шкіряні штани, мексиканці й інші мешканці Латинської Америки – сомбреро чи мешканці Гаїті – парео.

Люди розважаються, оцінюють, чия вишиванка краща. Тому немає найменшого сенсу порівнювати її з піонерським галстуком, який у всіх був однакий – шматок червоного прапора.

Вишиванка не пов'язана з жодною ідеологією, вона свідчить про те, що її власник любить носити вишиті сорочки, які є традиційним українським одягом, віддаючи перевагу вишивці певного регіону. Найбагатшою, як на мене, є вишивка Покуття.

Мені приємно дивитися на моїх друзів у вишиванках і неприємно слухати гнилий базар про вишиванку як ознаку псевдопатріотизму. Цей базар є зовсім нетолерантним.