Якось я їла борщ, і крапля впала на білу футболку. "Оце так!" - подумала я. Та одразу ж себе пробачила. Адже треба пробачати собі різні промахи.

Якось іще маленький Макс їв суп і облив чисту сорочку. "Будь акуратніший", - вилетіло в мене на автоматі.

Я дуже хотіла бути ідеальною і вирішила: ану спробую протягом дня робити собі зауваження. Такі, що на автоматі вилітають у дорослих, коли помиляються діти. Вранці я побрела на кухню і побачила в раковині немиту чашку.

- Тобі складно було помити? - прозвучало у вусі. - Привчайся до дисципліни! Бо нічого путнього з тебе не вийде.

- Бррр..., - махнула головою. Путнього. З мене і не вийшло нічого путнього. Путнє - це коли все життя на одному робочому місці, а я перекотиполе.

Стала взуватися.

- Задник НЕ загинай! Взувайся акуратно. І взагалі, є лопатка. Не знаєш де? Як не знаєш? Вічно в тебе бардак. Ага-ага, пальцем допомагай собі взуватися. Тому в тебе ніколи манікюру і немає!

Настрій зіпсувався. Неприємна штука, ці зауваження. Їдучі, наче кислота.

Крокувала вулицею. Пташки, деревця - краса! Штовхнула яблучко ногою.

- Носки зіб'єш. Взуття на тебе не напасешся.

Уже вдома, готуючи обід, відчинила шафку над головою, щоб взяти тарілку. Відчинила. А зачинити забула, і з усього маху головою об дверцята - хряк! В очах зірочки. Голова болить. А у вусі голос:

- А я казала! Скільки разів тобі повторювати - зачиняй дверцята! Оооооот, тепер маєш!

Я сіла і засумувала. А у вусі:

- Чого розсілася, пані? Робити нема чого?

А потім, потім... До сліз стало неприємно. Тому що під наглядом такого голосу жити нереально. Саме жити.

А що робити, коли цей голос - твоя мама?

Відтоді ми з Максом граємо в футбол яблуками - влітку. А взимку - крижинами. Якось цілу зупинку від метро штовхали крижини, великі й маленькі. Ми сміялися. І чхати на черевики!

Коли йому сумно, я завжди обіймаю. Адже це краще за слова. Любіть і обіймайте себе і своїх дітей.

Проженіть нудного коментатора зі своєї голови. Нехай в пам'яті з дитинства залишаться збиті носки, плями від смачного супу, сміх і впевненість: тебе люблять і приймають будь-яким.