Проблеми забудови Києва даються взнаки майже щодня.

Але беруть вони початок в 1996 році, коли до влади прийшов тандем Омельченка - Бабушкіна, які були ставлениками, як її охрестила преса, «архітектурно-будівельної мафії».

З благословення та під захистом Кучми - Табачника ними почався дерибан та забудова міста на потребу грошовим мішкам.

Кияни забили на сполох на громадських слуханнях, що відбулися 10 липня 1997 року на території Києво-Печерської Лаври. На них розглядалася ситуація, що створилася при плануванні і забудові центральної частини Києва, і заходи зі збереження історичного вигляду міста. Їх перебіг я описував тут.

Наведу тут невеличкий уривок.

«Мудрим, глибоко аргументованим був і виступ людини, яку особливо цінують в архітектурних колах, відомого в Україні зодчого Олеся Панасовича Силіна. Над Києвом, заявив він, нависла реальна загроза. Кожне історичний місто має свій неповторний вигляд, свій силует.

Це формується століттями, а то й тисячоліттями, а втрачається за роки... А втрата таких міст, як Київ, - це втрата для всього людства...

Не пощастило Києву і з головними архітекторами. Невже такий безталанний Київ, щоб вроджені кияни або принаймні ті, які стали справжніми киянами, полюбили його, не могли бути його архітекторами?.. Зараз до нашого берега пристав Бабушкін. Де він був? Що він робив? Але те, що він зараз робить, всі ми бачимо. Абсолютно без берегів...

Інша справа, що він такого ніколи не робив би, якби йому не давали відповідні права... Але, крім усього, обов'язок архітектора - і професійний, і громадянський - полягає в тому, щоб не знищити те, що зроблено до нього. Якщо ти не здатний зробити краще, ніж було зроблено до тебе, роби так, щоб усе створене твоїми попередниками не загинуло. А це, на жаль, і робиться...

Ми повинні заявити свій рішучий, дієвий протест проти цього свавілля і беззаконня, які кояться в містобудуванні і якому потурає управління охорони пам'ятників і історичного середовища...

У Бабушкіна, авторитетно заявив корифей української архітектури, існує концепція «пташиного польоту». Він любить говорити, як, мовляв, це здорово - з 30-го поверху подивитися навколо, помилуватися панорамою Києва... По-перше, чому це хтось повинен лізти на 30-й поверх?.. Кияни завжди милувалися Києвом з рівня землі. По-друге, не буде панорами, не буде чим милуватися, воно все зникне, якщо триватиме згубна містобудівна політика, спрямована на знищення історичного центру міста. Таким чином, не може бути така людина головним архітектором Києва».

Гострими й принциповими були виступи й інших учасників слухань.

Учасники зборів прийняли Ухвалу (її текст за цим посиланням).

Якби влада тоді прислухалася до думки громадськості, руйнування історичної забудови міста можна було би ще зупинити. Але влада її проігнорувала.

Читайте також: Как выбрать квартиру для покупки и на что обратить внимание

Відтоді в місті зводили переважно комерційне житло, а також офісні та торгові центри. Наслідки цих перекосів ще довго доведеться долати. Але найголовніше: була завдана непоправна шкода зовнішньому вигляду столиці, спотворено її історичне обличчя.

Плоди такої політики відчутні дотепер, вибухаючи будівельними скандалами та протестами городян.

Але й нинішня влада, на жаль, також не звільнилася від цих підходів, допускає вже свої власні помилки.

Не дуже обнадіює й поява на посту головного архітектора вихованця Бабушкіна.

Допоки ми не позбавимося «бабушкінського» спадку та його містобудівної ідеології, яка й досі, як не прикро, визначає багато архітектурно-містобудівних рішень, подальша доля Києва - вічного міста, вічної столиці - залишається під загрозою.