2017 рік. Не можна бути песимістом. Тому не вживатиму слів "дуже погано." Та, зрештою, маю відчуття, що "дуже погано" обернеться на "може бути."

Світ й Україну лихоманитиме. Зрозумілі й чітко проявлені в міжнародних відносинах неприємні тенденції – ріст "національного егоїзму;" надання переваги одностороннім діям, а не колективному підходові; ставка на силу; ігнорування за бажанням та потребою норм міжнародного права тощо – в диявольський спосіб доповнюватимуться "чорними лебедями" природного, технологічного, політичного, фінансового й економічного характеру, що штовхатиме планету в бік якоїсь іще не відкритої науковцями "чорної діри". Буде складно, незрозуміло і дуже тривожно.

Читайте також: Професійні пророки віщують реальну політику

В Україні всі ці негативні переживання посилюватимуться через невпинні дії внутрішніх і зовнішніх ворогів, аби сегментувати, дробити політичний і громадський сектори, продовження політики економічного визискування зі громадян і як наслідок – подальшого збідніння переважної більшості українців. При спробі зазирати в майбутнє основним запитанням буде не "як зробити краще?", а "чи може бути ще гірше?" То як же все це обернеться на "може бути"?

Перш за все, вибори. Ми зрозуміємо, що знову провели їх якось неправильно, зате житимемо ілюзією, що тепер уже точно знаємо, як правильно провести наступні. Між тим, чергові вибори дадуть трохи часу перед початком наступної кризи. Але іронія ситуації в тому, що в підсумку, здавалось би, наші безперспективні вправи виявляться таки своєрідним способом розвитку і прогресу.

А ось ті, хто беруться зараз нас повчати і вчити, чомусь, мені здається, зроблять більше і більших помилок, ніж ми. Вони втрачатимуть більше, поки ми якимись нам лише зрозумілими темпами і манівцями будемо брести кудись уперед, вчитися, ставати спершу злішими і цинічнішими, а згодом і мудрішими.

Ми позбудемосч страху чергової "мюнхенської змови," бо нарешті зрозуміємо, що неможливо ні продати, ні купити бажання народу воювати за свою країну. Чи навчимось отримувати зиск із торгівлі інших – це навряд. Проте, сподіваюся, що прийде гірке, але потрібне усвідомлення, що в політичному й економічному плані України в сьогоднішньому вигляді це не надбання і не актив. Ні для продажу, ні для купівлі. Добре, якщо цього остаточно не зрозуміють росіяни. Їхнє бажання отримати в Україні (і не лише) усе і відразу, помножене на зарозумілість, жадібність ісамовпевненість царя та бояр, доконають нашого найбільшого зовнішнього ворога. Хтозна, чи грітиме нас те попелище, але ми його побачимо.

Читайте також: Європа та нова холодна війна: як дати відсіч російській агресії

Наш найбільший острах – залишитися на самоті – спершу реалізується, а пізніше виявиться нашим благом, оскільки лише відсутність друзів і допомоги ззовні примусить чітко зрозуміти, хто ж таки перешкоджає всередині країни розвиватися, і як жити, розраховуючи лише на себе.

Це і буде надбанням – усвідомлення, що важливі не прогнози, а плани і дії на майбутнє. Чи може все це вже й так зрозуміло та стало для нас реальністю? В такому разі переживати за наступний рік просто немає причин.