Після першого туру президентських виборів у Франції ще рано робити остаточні висновки. Тим паче, що минулий рік - і під час Брекзіт, і під час президентських виборів у США - довів: навіть у дуже розвинутих демократичних країнах соціологія здатна робити сюрпризи. У випадку Франції ґрунт для таких сюрпризів особливо благодатний, оскільки електорат Емануеля Макрона все ще не сформувався, у нього немає постійного ядра, як у тієї ж Марін ле Пен.

Хоча заради справедливості відзначимо: єдиний сюрприз, який спроможна була зробити соціологія під час вчорашнього голосування у першому турі виборів президента Франції - це відсутність будь-яких сюрпризів. Переможцями, як і прогнозували більшість опитувань громадської думки, вийшли 39-річний екс-банкір та екс-міністр економіки, центрист Емануель Макрон та 48-річна лідерка ультраправого Національного фронту Марін Ле Пен. Якщо такий «сюрприз» збережеться і в другому турі, Макрон має шанси перемогти Ле Пен з відривом у близько 30%. Важливо пам'ятати, що це вибори не тільки про майбутнє Франції, але і про майбутнє Європейського Союзу.   
Проте, деякі висновки можна вже робити і після першого туру. З огляду на невеликий розрив між ключовими кандидатами, доводиться констатувати, що французьке суспільство залишається дезорієнтованим. Воно перебуває в активних пошуках тієї політичної партії і того лідера, який може найбільш адекватно відповісти на виклики Франції.

І найбільш очевидний висновок першого туру виборів - це те, що вчорашнє голосування ознаменувало собою кінець двопартійної системи у Франції. Старі партії вибули з гри. Роками на виборах французи робили ставку або на соціалістів, або на консерваторів (нині Республіканська партія). Цього разу у другому турі вперше немає ні представника соціалістичної партії (кандидат партії Олланда Амон продемонстрував рекордно низький результат), ні республіканської (колишній прем'єр Фійон тоне у скандалах навколо незаконного працевлаштування своїх родичів).

Очевидно, холодний душ для двох десятиліттями домінуючих партій у Франції невипадковий. І справа не тільки в тому, що ідеологічно соціалісти в очах французів давно перестали бути соціалістами, а консерватори - консерваторами. Справа в тому, що новий рівень викликів, з якими зіштовхується Франція сьогодні - від імміграційних до соціальних, вимагає нового рівня політичної відповідальності і нової політичної культури.

Читайте також: Олещук: Дикі люди ці французи. До ранку порахували голоси - і жодного скандалу

Ніхто не може гарантувати, що кандидати, які вийшли у другий тур, можуть з цими викликами впоратись на всі 100%, але французи своїм голосуванням принаймні чітко дали зрозуміти двом провідним партіям: ви не впорались, і ми вас більше не підтримуємо. Чи здатні українці так само, на виборах, дати зрозуміти старим партіям, що вони виявились неефективними? Впевнений, що так. І ми в цьому переконаємось на наступних виборах.