MENU

В Україні абсолютна більшість живе за принципом "аби не було гірше"

1240 0

Чому українське суспільство є лідером з відстаючих серед країн Європи?

Чому мрії на гідне життя так і залишаться мріями? Навіть після революції, що була названою " Революція Гідності"?

Пояснюю, хоча мені це вже дуже набридло.

1. Тому що нормальна людина після анексії Криму та перших доказів російської військової присутності на території своєї країни, сама закриє акаунти та піде з "В Контакте" та "Одноклассники". Як це у 2014 році зробив я, навіть не бачивши України 18 років.

І коли лише за три роки уряд нарешті вирішить ці ресурси заборонити - то нормальна людина це навіть згадувати не буде. Бо давно вже все зробила правильно, не очікуючи ніяких рішень уряду. Теж саме стосується георгієвських стрічок. У нормальному суспільстві це ніхто б не забороняв. Бо люди б самі розірвали будь-кого, хто б наважився начепити символ ворожого ставлення до нації.

Читайте також: Суспільна недовіра: долати чи плекати

Спробуйте у США вийти помахати прапором " ІДІЛ" або хоча б американським, перевернутим догори ногами.

2. Нормальній людині ніколи не прийде на розум виступати у ролі прокурора та судді другої людини, особливо тієі з котрою практично ніколи не зустрічалася та має дуже обмеженні знання щодо цієї особи. У нормальних людей це засуджується навіть у школярів.

В Україні цим займається і на це витрачає енергію, замість того щоб займатися корисними справами, абсолютна більшість дорослого населення.

3. Нормальні люди вивчають світову історію, соціологічні науки та досвід кровопролиття, та роблять з цього належні висновки. Одним з котрих є аксіома про те, що спочатку треба ліквідувати саботажні процеси та навести лад у власному таборі, навіть вдавшися до екстремальних заходів, а лиш потім з'являться усі умови щоб здолати ворога зовнішнього.

В Україні ж купа дорослих людей з дипломами про вищу освіту переконує усіх у тому, що треба все робити навпаки. Наприклад спочатку перемогти Росію з її двохтрилліонною економікою та пропорційними цьому збройними силами, а вже потім навести порядок з власними гнобителями. Що автоматично приводить нас до наступного пункту.

4. В Україні усі повально вважають, що вони розумніші за будь-яке громадянське або національне суспільство, що здобуло могутність та процвітання не на словах, а на справі. Українські що-хочуть-бути-реформатори багато розказують про " боротьбу", Запорізьку Січ, козацьки "чайки" у Чорному морі та історичний документ за авторством Пилипа Орлика.

Але коли їм пропонується пояснити що саме і як само вони хочуть створити або побудувати в Україні - то у відповідь лунають якісь дитячі уявлення про те, яким повинно бути сучасне успішне суспільство. Знову лунає "фабрики - рабочім!" Та інше марксистське сміття, що напхало їм у голови радянське та пост-радянське суспільство.

Вчитися та хоч намагатися повторювати вже проторений іншими шлях, що приводить до конкретних результатів - це нижче гідності сучасного українського революціонера-патріота. Він один знає як правильно. І саме тому інші, навіть українські "колеги" - йому не указ.

5. Я навіть не можу пригадати будь яке інше суспільство або країну, за винятком лише Росії, де з такою зневагою відносяться до людей, що просто чесно, нікого не обманюючи та не крадучи - заробляють собі на життя.

Я пам'ятаю як Антон Геращенко під час приватної зустрічі тет-а-тет, сказав мені що про мене вже розповсюджують жахливі (на його думку), чутки. Що начебто я працював як водій бензовозу.

Я пам'ятаю як я замість того, щоб пояснити що потрапити на таку роботу - треба робити майже 10 років карьєру, пройти перевірки спецслужбами, бо тобі надається доступ на стратегічні об'єкти і що ти один заробляєш 150% від американського середньостатистичного заробітку цілої сім'ї що складається з чоловіка, жінки та дитини - я вирішив промовчати.

Бо зрозумів що бути висококласним спеціалістом в Україні аж ніяк не асоціюється з позицією водія, що заробляє $80,000 на рік. І взагалі щось робити власними руками - то є ганебно.

В Україні кастовість у взаємовідношеннях людей між собою - найвища з усіх країн, де я тільки побував, окрім Росії. Там таке ж свиняче відношення.

Саме тому абсолютна більшість живе за принципом "аби не було гірше", а окрема каста "активістів" - начебто повинна боротися за себе та за них.

Серед людей так і кажуть: "А! Та то знову якісь активісти зібрались та протестують!".

В нормальному суспільстві розуміють що над ними можна знущатися настільки - наскільки люди дозволяють.

В Україні на захист інтересів є каста "активістів", " патріотів" та інших, котрих вважають майже хворими на голову ті, хто сапає свій візантійський зразку 16 сторіччя город чи "молотить капусту" водієм маршрутки і такий вже духовно та матеріально злидень, що провезти безкоштовно ветерана війни - для нього великий збиток. Це ж декілька кілограмів картоплі.

6. Головна розвага українців, при чому практично усіх - це насолоджуватися кольором та виглядом спідньої білизни відомих та не дуже людей.

В Штатах на це є "TMZ" та декілька журналів, що дрібними буквами повідомляють читача про те, що відповідальність за достовірність інформації не несуть. У нормальних людей це вважаються частинкою розважального бізнесу та "удєлом" западаючих на сенсації людей, у котрих не склалося з кар'єрою, роботою, успіхом тощо.

В Україні це головне заняття ледачих балаболів, котри складають майже усе населення.

Працювати по 14 годин та займатися своїми особистими справами настільки, щоб про те, що Бен Ладена нарешті ліквідували - дізнатися лише 9 місяців після того як це сталося, або не знати навіть ім'я та фамілії наступного після перших двох строків Путіна президента РФ - в Україні такого ніхто це не зрозуміє і не повірить що таке можливо.

Мене більш за усе занепокоїть розуміння того, що навіть вимирання двох чи скількох там необхідно поколінь - зовсім не гарантує позитивного результату.

Бо коли я чую від росіянки, що народилася через два поки після зникнення СРСР як держави про те, як гарно у ньому людям було проживати - то це мене дещо бентежить.

Я вимушений константувати лише один реальний результат усіх цих страждань та смертей. Компартія України більше не посідає місць у парламенті. Але чи не дорога ціна? З усією моєю ненавистю до комуняк та їхньої отрути - більшовизму.

Я не бачу більш нічого конкретного позитивного. Тільки будь ласка не треба у коментах мене переконувати що армія, начебто, тепер міцна та навчилася воювати. Читайте пункт 4. Я знаю як виглядає та діє справжня армія не за Інтернетними посиланнями, а на власні очі.

Я впевнений у тому, що якщо б Путін зважився на повну агресію - то половина б тікала, друга половина б з хлібом-сіллю зустрічала, а невелика кількість вояк та патріотів була б кинута найпрозволяще вмирати у котлах та воювати проти краще озброєного супротивника.

Добре що є відчайдушні на фронті. Та 30-тріліонна економіка Європи та Америки.

Читайте також: Не хочеться повертатись до села, щоб відчувати гіркоту диму батьківщини - письменниця

Тільки ці два фактора стримують агресора. Якщо один з них достатньо послабне з будь яких причин - УССД знову буде лише у памфлетах партизанських загонів та кобзарських піснях.

Коли ви даремно марнуєте час, коли ви займаєтеся помилковим напрямком діяльності або імітацією - ви працюєте на інтереси агресора.

Результатом буде те, що можна прочитати в будь-якому підручнику з історії Україні.

Бо хто не робить правильних висновків з власної історії - приречений повторювати її знову.

Rustam TASHBAEV


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости