MENU

Візовий режим між Україною та РФ фактично існує з 2014 року, - політолог

1748 2

Яка мета візового режиму? Захистити Україну від проникнення російських бойовиків і диверсантів? Зробити погано росіянам, тому що вони за Путіна?

Після переможного закриття «Одноклассники», «ВКонтакте» і «Mail.ru» після духопідйомного недопущення Юлії Самойлової та Лоліти Мілявської ввести візи для прибульців з Півночі, здавалося б, сам Бог велів. Адже як ще захистити країну від хижих російських рук? Втім, не будь-яке занадто популярне нововведення завжди слід перевіряти, як мінімум, на істинність мети, ефективність, а також відповідність цілей і засобів, - щоб не отримати в результаті чогось прямо протилежного.

Яка мета візового режиму? Захистити Україну від проникнення російських бойовиків і диверсантів? Зробити погано росіянам, бо вони за Путіна? Зробити неприємно самому Путіну? Зробити жахливо українцям, що працюють у Москві? Збільшити кількість українських «неповерненців», які залишилися назавжди в Росії? Працевлаштувати чималу кількість консульських працівників, які будуть займатися адмініструванням нової візи? Зробити так, щоб громадяни України в'їжджали в Крим по візах - для закріплення нинішнього стану речей? Візи для росіян - це чіткий прагматичний розрахунок, спрямований на зміцнення національної безпеки, або емоції, емоції і ще раз емоції, здатні створити для України нові проблеми та головний біль?

Отже, 1. Насправді, односторонній візовий режим між Україною та Росією вже фактично існує - з 2014 року. По-перше, громадянам Росії, особливо чоловічої статі віком 20-60 років, при в'їзді в Україну бажано мати нотаріально завірене запрошення від родичів. Без нього існує презумпція винуватості: вас будуть підозрювати у причетності до тероризму і можуть завернути прямо з поїзда. По-друге, багатьом росіянам (в основному, публічним персонам) вже заборонений в'їзд в Україну на кілька років - за українофобські вислови або антиукраїнську діяльність. По-третє, нещодавно з'явився новий привід для обмеження в'їзду росіян, апробований на співачках Юлії Самойловій та Лоліті, - несанкціоноване відвідування анексованого Криму. Для всіх цих обмежень не потрібно ніякого спеціального візового порядку.

Це дуже ефективний, своєчасний, актуальний, мудрий, інноваційний політичний крок для розвитку хаосу

2. Якщо візовий режим передбачається запровадити для «фільтрування» російських «відпускників», які їдуть постріляти на Донбас за «Русский Мир», то зараз їх «фільтрують» (майже як в анекдоті) - але не по паспорту, а по морді. У сенсі, не на стадії розгляду візових документів, що зробити практично неможливо, а при особистому огляді на кордоні. Та й їхали «відпускники» в ЛДНР не через Київ і не через Харків, а через неконтрольований з українського боку російсько-український кордон.

Читайте також: Візовий режим України з Росією: чи потрібно це нам

3. В України відсутній механізм адміністрування візового режиму з Росією. Інакше кажучи, немає зайвих людей і засобів, які щороку розглядатимуть близько 200-300 тисяч візових заявок - навіть якщо за візу будуть здирати по 10-20 доларів. Особливо якщо врахувати скорочення українського дипломатичної та консульської присутності в РФ.

4. Цікавими видаються міркування деяких українських політиків про те, що Росія, мовляв, не стане вводити симетричний візовий режим для українців, яких на російську територію щорічно в'їжджає до 3 млн. осіб. Мовляв, Росії ж це невигідно - їй потрібна дешева українська робоча сила. Ця логіка, звичайно, може зіграти. А може й не зіграти - все залежатиме від іншої, більш важливої для Кремля логіки - логіки «гібридної» війни. І, варто зауважити, Росія вміє ефективніше створювати проблеми для України та українців, аніж навпаки. Всі українці, яких можуть змусити робити візу для в'їзду в Росію, - це збільшення роздратованого і вкрай незадоволеного діями української влади електорату. Навряд чи Кремль втратить таку шикарну можливість кинути політичні «дріжджі» у вбиральню - збільшити кількість емоційного негативу в Україні.

5. За великим рахунком, введення візового режиму - це акція проти українського народу у всій його повноті - насамперед проти російської української діаспори. Більшість росіян, які подорожують в Україну з приватними візитами, - це етнічні українці, які волею долі опинилися в Росії. Це переважно симпатики України, стихійні проукраїнські агітатори (хоча, зрозуміло, зустрічаються всякі). Ефективні держави завжди використовують власну діаспору для вирішення багатьох практичних завдань, включно з лобізмом, збиранням інформації, створенням сприятливого іміджевого сприйняття тощо. Неефективні держави вводять візи для своїх же.

Читайте також: Візовому режиму з РФ бути, - Шкіряк

6. Великим недоліком української політики безпеки став режим перетину кордону росіянами виключно за закордонними паспортами (до 1 квітня 2015 року можна було в'їжджати також і за внутрішніми російськими). Здавалося б, у чому різниця? А в тому, що внутрішні паспорти є у всіх росіян, тоді як видачу закордонного паспорта обмежує ФСБ РФ. Деяким російським опозиціонерам відмовлено в отриманні закордонного паспорта - під надуманим приводом. Наприклад, нещодавно (після нападу і обливання кислотою) з'ясувалося, що у Олексія Навального вже кілька останніх років немає закордонного паспорта - через це він не міг потрапити в закордонну клініку для лікування пошкодженого під час нападу ока. Відповідно, без закордонного паспорта, загальмованого ФСБ, він був позбавлений і можливості приїхати в Україну. Отже, українська держава, хай і попри свою власну волюі, допомогла ФСБ зробити того ж Навального (і багато кого ще з антипутінської опозиції) невиїзним з Росії. (Якщо завдяки забороні в'їзду в Україну за внутрішніми російськими паспортами за останні два роки вдалося затримати або «відфільтрувати» хоча б одного бойовика або «тракториста», автор готовий забрати свої слова з цього абзацу).

7. Крім того, є вищий пілотаж у дипломатії і міжнародних відносинах. А саме - придбання симпатій громадян ворожої держави під час оголошеної або «гібридної» війни з нею. Наприклад, це було б можливим, якби меседж української влади у бік Росії формулювався приблизно так: «Ми, Україна, розуміємо, що Кремль і російський народ - це дві великі різниці. Кремль і кремлівці, як справжні спадкоємці Орди, затівають війни, а російський народ нам не ворог, більше того, він - перша жертва Кремля. А тому ми йому всіляко співчуваємо і сподіваємося, що незабаром, у тому числі і за нашої участі, впадуть тяжкі кайдани, і Росія буде вільною. А тому ми готові лібералізувати умови перебування росіян в Україні - якщо це, зрозуміло, не носії «російської весни» і не будівники «русского мира», а чесні та порядні жертви ординського тоталітаризму». Слід зауважити, що меседж Кремля українському народові будується саме за описаною моделлю: в ньому розділяється погана влада («фашистсько-бендерівська хунта») та «братній Росії український народ» (або «частина загального народу», адже «ми ж один народ»), який став жертвою майданних упирів». І на багатьох в Україні подібний підхід діє. Загалом, візи для Росії - це дуже ефективний, своєчасний, актуальний, мудрий, інноваційний політичний крок. З одним уточненням. Це дуже ефективний, своєчасний, актуальний, мудрий, інноваційний політичний крок для розвитку хаосу, невизначеності та деструкції в Україні, для збільшення незадоволених, для посилення прокремлівського лобі.

Андрій ОКАРА


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости