Мені зовсім не шкода нинішніх королів і королев життя, які купують собі міражі за великі гроші.

Шкода класних лікарів, які мусять практикувати за кордоном, щоби втриматися в Україні, бо тут вони не працюють, а чекіняться на майбутнє. Бо, коли почнуть робити вдома все так, як вміють, то можуть сказитися всі ті головні лікарі і заввідділень, які нічого не вміють.

Шкода режисерів і сценаристів, які вміють знімати добре кіно, але їх доля лише заглядати у вікна поважних установ, де роздають великі гроші тим, хто з року в рік показує, що не вміє.

Шкода профі з енергозбереження (маю приятеля з тої галузі), які фанатично доводять, що ми у 5-10 разів могли би без дискомфорту для себе вгамувати свої енергоапетити, але їх ніхто не слухає, бо потрібні великі цифри у платіжках.

Читайте також: Іще одна причина не брехати про реформи

Шкода науковців, які мусять приховувати, що знають іноземні мови і їздять на міжнародні симпозіуми та публікуються в іноземних журналах, бо від цього їх колеги мають дискомфорт, який легко переростає у ненависть.

Шкода молодих, яким на лекціях розповідають, що ми рухаємося у Європу, а, отримавши диплом, вони опиняються у закостенілому совку.

Шкода стареньких, які все життя чесно пропрацювали, створили своїми руками все те, що розікрали новоявлені скоробагатьки, а зараз вирішують філософські питання на кшталт купити хліб чи ліки?

Шкода іт-геніїв, які могли би дивувати світ новими відкриттями, а мусять жити на задвірках реалізації ідей геніїв в інших країнах.

Шкода... шкода... шкода...

Читайте також: Україна й реформи: як уникнути минулого за кожним поворотом

Іноді навіть шкода території, яка називається Україною і людей, які на ній живуть, бо вони на своє горе працьовиті, але надто терплячі.

А найбільше шкода часу, який ми марнуємо через жадібних жлобів...

Але, чи є у громадян моральне право звинувачувати у негараздах лише жлобів?

Хто більші жлоби - ті, хто гребуть під себе, чи ті, хто за всім цим мовчки спостерігають?