Оскільки європейська демократія завжди будувалася на засадах добропорядності, вона є дуже залежною від нормальних людських принципів. Тому на випадок, коли вони раптом зникають, і з'являється певна брудна постать, в європейських інституціях, на жаль, досі не відпрацьовані механізми, як у такому разі поводитися. Просто не передбачалося, що у структурі, в даному разі – в ПАРЄ, може з'явитися людина, яка гратиме на зло європейським цінностям.

Можливість примусової відставки голови ПАРЄ не була закладена, адже завжди вважалося, що, якщо людина себе дискредитувала, якщо вона в чомусь звинувачена, вона сама напише заяву про відставку, аби вберегтися від ще більшої ганьби. Це – абсолютно типова традиція європейських демократів.

Читайте також: Бюро ПАРЄ висловило недовіру президенту Аграмунту

У випадку з Аграмунтом європейці вперше зіткнулися з протилежним: людина себе дискредитувала, причому за грубі гроші, за російські гроші, проте не збирається залишати посаду голови ПАРЄ.

Скоріш за все, є певні умови, виставлені Росією, одна з яких – не йти у відставку (мовляв, «ти нам винен і повинен далі діяти на цій посаді на нашу користь»). В таких випадках не діють принципи моральності, людина йде напролом далі. Саме це відбувається зараз в історії з Аграмунтом.

Європейські інституції не мають проти цього жодної «протиотрути». Очевидно, що її потрібно винайти – треба змінювати статут низки органів. У випадку ПАРЄ це зробити не так уже й важко. Треба знайти певний консенсус, напрацювати матеріали щодо можливості внесення змін в установчі документи. Тоді процедура імпічменту може стати можливою. Тільки, як правило, таку процедуру застосовують уже для наступного складу і наступного керівництва. І це теж – одна з європейських традицій. Тому припустити, що зараз ПАРЄ змінить свої установчі документи, і вони одразу будуть застосовані, важко – так у Європі, як правило, не роблять.

Лишається тільки стандартна річ, яку досить активно робить сьогодні українська делегація, задіюючи до цього багато інших партнерів, – бойкот Аграмунта та позбавлення його можливості реально впливати на ситуацію в ПАРЄ. Для цього є купа механізмів, і вони максимально використовуються. Поки що іншого шляху немає. Крім того, йде максимальна дискредитація, щоб збереження за собою посади голови ПАРЄ Аграмунту коштувало занадто дорого.

Коли така межа буде перейдена, можна буде сподіватися, що Аграмунт таки сам напише заяву про відставку. Але поки що він до цього не готовий, або ж на нього тиснуть його «спонсори».

Читайте також: Досі небачений для Європи прецедент - загроза відставки за співпрацю з Росією

Думаю, що для нього самого інтерес залишатися на цій посаді - невеликий. Все одно він рано чи пізно її втратить. Але він залежний від «третьої сторони», брав гроші, а зараз до нього висувають вимоги. Насправді для нього піти зараз, а потім, із певними політичними силами, знову виринути десь у своєму парламенті в Іспанії, було б абсолютно реально. Так збереглися б хоча б залишки його іміджу. Для цього потрібно було одразу, тільки-но почався скандал, демонстративно піти у відставку. При цьому зробити заяву у себе в Іспанії про те, що його оббрехали і т.д. У такому випадку у нього був би шанс зберегтися в певній ніші, адже Аграмунт –  достатньо досвідчений політик. Але він затягнув ситуацію до того моменту, коли вже прямо говорять про його фінансовий зв'язок із Росією. Такі речі європейський виборець, як правило, не пробачає.

Росії ж ця європейська криза – на користь. Навіть не досягнувши своєї мети і не повернувши Аграмунта на відповідну посаду з усіма її можливостями і повноваженнями, Росія все одно здобула переваги. Вони полягають у досягненні внутрішньої недовіри у європейських інституціях (так європейські інституції робляться слабшими). А це і потрібно Росії. В рамках ЄС вона шукала способи натравити одних на інших. Кремль зацікавлений в тому, щоб виникала недовіра до принципів демократії, до виборів як інституту демократії тощо. Тобто, розбалансування ситуації в будь-яких європейських інститутах є для Росії вигідним. Адже, чим більше неспокою, непорозумінь, ворожнечі в європейських інституціях, тим для неї краще.