Постійно думаю над питанням: «Що може стати причиною провалу освітніх реформ?».

На сьогодні маю таку відповідь.

Читайте також: Неможливо будувати майбутнє, чіпляючись за вчорашне – експерт про реформу освіти в Україні

1. Інертність та небажання багатьох учителів ці реформи робити. Та і для чого: зарплату підвищують; можна робити видимість, що реформуєшся, а насправді... Відповідальності ж за те, за що отримуєш зарплату, - ніякої.

2. Жахливе свавілля, правовий нігілізм (пофігізм) та абсолютний непрофесіоналізм освітнього чиновництва. Особливо місцевого. Єдине, що вміє більшість із них, - навіть найбільш реформаторську ідею перетворити в ніщо, або забалакати її так, що вона самознищиться.

3. Жахливе тяготіння освітньої системи, в цілому, до старого, замшілого, поганого, але до болю зручного, рідного, знайомого. Замість руйнації старого - його підфарбовування.

Замість запровадження нового - гра у зміни та їхніх агентів. Замість змін - гарні паперові та фотозвіти, нарцисизм у соцмережах чи в ютюбі; загравання із соціумом...

Читайте також: Як подолати кризу освіти

Чи є рецепт боротьби із цим?