Давно відомо, що у всіх наших бідах винен виключно Путін.

Ще у 2014 році Путіна в нас призначили намісником Гітлера на Землі. Форсували повсюди ті порівняння промов диктаторів з приводу анексій Судетської області та Криму відповідно. Малювали Путіна із "традиційно гітлерівськими" вусами та зачіскою. Обзивали росіян фашистами.

Читайте також: Україна і режим Путіна, який став найбільшою загрозою для світового порядку

Останнім ми вкотре доводили свою спорідненість із нашими ворогами. Ментальну схожість і наслідування одного й того ж спільного радянського шаблону. Все погане, страшне, небезпечне й близьке до звірячого, все вороже називати "фашизмом". Так повелось у Радянському Союзі. Продовжилось синхронно в Росії і у нас.

Зібравши в Путіні старий добрий радянський образ залякування страшним фашизмом, ми призначили його лідером і очільником будь-яких консервативних двіжів та рухів у Європі та усьому Світі.

В Трампі ми бачимо Путіна і тільки Путіна. В будь-яких спробах наших найближчих західних "союзничків" і "адвокатів у Європі" поляків та мадяр прокладення виключно своєї, причому дуже послідовної, історичної лінії, що суперечить нашим інтересам, для нас одразу ж винен виключно Путін і російські гроші.

Наш Путін скрізь. Ми чомусь не бачимо його тільки у Нормандському форматі, Мінських домовленостях та переговорах явній антиукраїнській позиції європейських лівих сил. Не бачимо у прапорах СССР та "ДНР" на європейських "демократичних" силах.

Путін для нас – універсальна страшилка і цап-відбувайло у всьому.

Читайте також: Тест на "Россию головного мозга"

Наш Путін – це наше бажання перекласти на когось вину і зняти з себе відповідальність. Небажання побачити, що власні національні інтереси багатьох держав можуть не співпадати з національними інтересами нашими. Що абсолютних постійних союзників не буває. А із слабкими ніхто й ніколи не буде всерйоз рахуватись.