MENU

"Добре, що я вже не в школі". Чому українці з жахом згадують шкільні роки

2665 0

На Текстах чудова стаття Лесі Москаленко розповідає про пересічний день школяра: десять годин на навчання (якщо ти на повному серйозі вирішив виконати домашнє завдання) і година на все інше. Бо згідно з нормами сну, дитина 9-14 років має спати 10 годин на добу. А ще ж потрібно дістатися школи і повернутися додому, повечеряти і зібрати портфель. От і виходить у школяра 50 годинний "робочий" тиждень - на 25% довший за стандартний робочий тиждень дорослого. 

Читайте також: Освітня реформа: що найбільше турбує українців?

Але я згадую своє навчання і розумію, що справа ще гірше. Школяр не може обрати де і в якій галузі він буде "працювати" і не може "звільнитися" з роботи, якщо вона йому не сподобається. Він чи вона змушені тяжко працювати толком не розуміючи, навіщо все це - характерно, що в давніх міфах робота без сенсу вважалася одним з найтяжчих покарань.

Не даремно ми і зараз говоримо про сізіфову працю. А ще школяр не отримує зарплату, яку можна витратити на щось приємне, і не має жодних відчутних винагород за свою роботу, а може лише уникнути покарання за недостатню успішність. І тут я починаю думати, чи пішов би будь-хто з нас на таку роботу зараз, навіть якщо б її щедро оплачували? І відразу автоматично думаю: "ніколи в житті, я ж не хворий!". 

На абсурд системи школярі відповідають єдиним логічним способом - абсурдом у відповідь. Профанація архітекторів системи наштовхується на таку ж саму профанацію учнів: списування домашніх завдань та контрольних з інтернету чи один в одного, копіпаст з "1000 кращих творів" замість власних думок, фізична чи психологічна відсутність на уроках.

Млява депресія, хуліганські витівки, прогули - будь-які засоби саботажу виправдовуються метою не підкорюватися безглуздій системі. 

Комусь везе - їх рятує особлива пристрасть до певного предмету, зацікавлений і вільний від забаганок системи вчитель чи читання правильних книжок у вільний час. Але для більшості навчання в школі так і залишається сірим часом тихого спротиву освітнім абсурдам.

Бо єдиний спосіб виграти в системи, обіграти яку за її власними правилами просто не можливо, це не брати участь в грі взагалі. Написав і згадав, що єдиний повторюваний нічний жах, який я час від часу бачу у ві сні вже дорослим, це те, як приходжу писати контрольну роботу і розумію, що до неї не підготувався. Коли просинаюся після такого сну, на мене завжди находить почуття дивовижного полегшення, посміхаюся і думаю: "як же повезло, що я вже не в школі".

Читайте також: Я бачу на власні очі, як з дітей роблять овочів – батько школяра

Після завершення школи ми намагаємося пошвидше забути про неї чи витіснити погані спогади про навчання позитивними спогадами про друзів, перше кохання і дорослішання. Чи не настав час перестати забувати і почати змінювати систему?

Иван ПРИМАЧЕНКО


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости