MENU

Коротка історія українського протестантизму

1250 0

Ярослав Грицак

500 років тому, З1 жовтня (за переказами) 1517 року, Мартін Лютер прибив на дверях Віттенбурзької церкви свої 95 тез. Що починалося як богословська дискусія, вилилося в затяжні релігійні війни. Одна з них, Тридцятилітня (1618–1648), за масштабами втрат – 20–30 відсотків населення – наближається до двох світових воєн ХХ століття. Війна скінчилася Вестфальським миром, внаслідок загального вичерпання. Але з визнанням рівності й суверенності католицьких і протестантських держав та невтручання у справи одна одної. Вестфальську систему вважають прообразом сучасної геополітики.

Макс Вебер вважав іншим масштабним наслідком протестантизму – капіталізм. Праця "Протестантська етика і капіталізм" 1905 року належить до його найвідоміших – а водночас найбільш критикованих. Критики мають рацію. Вебер таки помилявся у своїй інтерпретації. Однак він правильно поставив запитання: при розгляді можливості економічних змін треба брати до уваги культуру.

Вебер писав про свої часи, коли недавно об'єднана Німеччина переживала капіталістичну трансформацію. Він шукав рецепта, як зробити її успішною і тривалішою. Він об'їздив півсвіту, Північну Америку, нову батьківщину протестантизму, зокрема, й дійшов висновку: в основі капіталізму лежить протестантська етика працьовитості й ощадності.

Україна, як і інші околиці католицького світу між Балтійським і Чорним морем, нагадувала Північну Америку. Пограниччя є територіями єресі. Від середини ХVІ століття на українських землях поширювалися найбільш радикальні версії протестантизму. Однак тут він не став масовим, залишаючись релігією головно маґнатів і шляхти.

Читайте також: Про солідарність: об'єднати тих, хто однаково хоче змін, хоч би як вони ставилися до релігії та церкви

Ситуація змінилася після падіння Речі Посполитої та Кримського ханства. Вражена успіхом протестантської колонізації Північної Америки Катерина ІІ взялася спроваджувати німецьких протестантів на новопридбані землі. Щось подібне, але в меншій мірі, відбувалося в австрійсько-католицькій Галичині. У кожному разі, це привело до контактів "третього рівня" з місцевим українським селянством.

Ці контакти мали різний характер: від конфліктів до запозичень методів господарювання й аж до переходу на "штунду" – так називали всіх німецьких протестантів. Навернення на "штунду" вітали і Драгоманов, і Грушевський, і навіть Франко. Подібно до Вебера, їх цікавило не спасіння душ, а модернізаційний потенціал протестантизму.

Російська ж влада, під впливом православної церкви, змінила своє ставлення від позитивного до негативного. Під час Першої та Другої світових воєн протестантів сприймали як потенційних зрадників, а в Радянському Союзі від 1930-х додавали ще й "релігійне сектантство".

Тому більшість із нас, які народилися в СРСР, виростали майже в повному незнанні їхньої присутності тут. У сучасній Україні незнання зменшилося, але не зникло. А українці мали би знати протестантизм більше. Бо він в Україні є історичною релігією. Принаймні, не молодший за мою греко-католицьку церкву. Подібно до греко-католиків, "історичні" протестанти не сприйняли комунізму і є однією з найбільш патріотичних соціальних груп, особливо у східних областях.

Читайте також: Оновлення Європи: до 500-річчя Реформації

Україна не стала протестантською. Що, звісно, трохи шкода: протестантські країни відзначаються високим рівнем життя. Але Україна стала країною, де протестантам ведеться на загал добре. Знаю це з опитувань, а також із розмов із тими з них, хто переїхав із Росії в Україну.

І це важливо. Бо протестанти – це золотий соціальний капітал. Серед віруючих України вони становлять, за різними даними, від одного до трьох відсотків. Зате їхня частка серед церковних організацій – 14,3%!

Останніми роками найчастіше отримую запрошення приїхати з лекціями від молоді, підприємців і протестантів. В останньому випадку ці три категорії накладаються: протестанти переважно молоді й багато з них – підприємці.

Ні разу не чув від них скарг. Вони націлені, відповідно до своєї етики, на позитивні зміни. І поки вони тут, я вірю, що Україна має перед собою нормальне майбутнє.

Кожен із нас має знайомих протестантів. Не полінуймося і привітаймо їх із ювілеєм. Вони на це заслужили.

Ярослав ГРИЦАК


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости