Подана у заголовку думка має одразу ж викликати зауваження у поінформованого читача. Мовляв: це так, але не для України, де фальсифікації на виборах давно стали недоброю традицією політичного життя. Отож за виборчими протоколами далеко не завжди можна справедливо судити про те, яким партіям насправді віддає перевагу суспільна більшість.

Однак, до неодмінних ознак справжності політичних партій безумовно належить їхня організаційна спроможність захистити результати волевиявлення виборців. За підсумками усіх чотирьох хвиль виборів до новоутворених об'єднаних територіальних громад, беззастережним лідером за двома цими показниками є опозиційна партія "Батьківщина" – вона провела і відстояла найбільшу кількість місцевих депутатів. Станом на сьогодні у радах всіх рівнів їх понад 10 000.

Наразі другою партією за активністю на місцевих виборах виступає партія, що нині називається Блок Петра Порошенка "Солідарність". (У серпні 2015 року до неї ненадовго зайшла партія "УДАР", яку очолював столичний міський голова Віталій Кличко. Тому назву БПП планували скорегувати, проте згодом цей союз розпався. Хоча В.Кличко став головою БПП та очолив його виборчий список на останніх виборах парламенту.)

Утворення нових об'єднаних територіальних громад, як юридично повноправних суб'єктів місцевого самоврядування, кардинально змінює адміністративно-політичну реальність країни. У існуючій районно-обласній системі територіального поділу виникають об'єднані територіальні громади, повноваження яких вже входять у конфлікти з повноваженнями обласних та районних влад – як представницьких, так і виконавчих. Адміністративні баталії розгортаються перед усім за фінансові, майнові та земельні ресурси – з одного боку; та за те аби перекинути виконання максимального обсягу зобов'язань влади перед громадянами на "спаринг-партнера" – з іншого.

За цих обставин, партії, які справді готові до відповідальної суспільно-політичної роботи, просто зобов'язані брати участь у виборах до органів самоврядування новоутворених громад. Натомість, як показали вибори до 201 об'єднаної громади, що відбулися 29 жовтня, лише дві парламентські партії виявилися найспроможнішими до цього – "Батьківщина" і "БПП".

Остаточний результат цих виборів у партійній проекції, за офіційними даними із сайту ЦВК, подано на діаграмі.

Аграрна партія, що посіла третє місце, наразі немає парламентського представництва. Вона подає всі ознаки "односезонного" політичного утворення, яке зникне за нисхідною траєкторією, яку пройшла партія УДАР, і на яку вже міцно стали "Народний фронт" та дрібніші проекти.

Таким чином основна політична боротьба в країні на усіх територіальних рівнях розгортається між опозиційною партією "Батьківщиною" і партією влади Блок Петра Порошенка. Фактично склалися підвалини традиційної для багатьох цивілізованих країн двопартійної системи. 

За умов здорової політичної конкуренції, вона мала б стати одним з головних чинників підвищення ефективності та якості влади – від села і до столиці, рушієм суспільно-економічного розвитку. Однак в сучасних українських реаліях маємо цілковиту протилежний стан речей.

Агітаційна кампанія, процедура голосування та підбиття його підсумків вкотре підтвердили, що, попри дві революції, українська влада одержима лише двома власними базовими інстинктами – самозбереження і самозбагачення. Вибори 29 жовтня знову повторили сумні рекорди застосування адміністративно-кримінального ресурсу в усіх його проявах – від підкупу виборців і членів виборчих комісій до збройних нападів на дільниці та інших провокацій.

Читайте також: Місцеві вибори – момент істини для влади та для української опозиції

У цьому зв'язку показовою є "анатомія" другого місця БПП на жовтневих місцевих виборах. Найбільший відсоток голосів від висунутих партіями кандидатів, президентська партія отримала у Харківський області – 80%. Традиційно сильна на Харківщині партія "Відродження" цього разу провела лише 5% своїх кандидатів. "Батьківщина" посіла там друге місце із 10%. Такий аномальний спалах "любові" слобожан до БПП пояснюється тим, що активність інших партій у цьому регіоні адміністративним чином, штучно звели до мінімуму. Другий результат БПП, з 50%, у Донецькій області, де функціонує військово-цивільна адміністрація. Третій – родова Вінниччина (41%). Четвертий – "військово-цивільна" Луганщина (31).

Як бачимо територіальна структура підтримки президентської політичної сили дедалі більше збігається зі структурою підтримки Партії регіонів до 2014 року. Як показує досвід "попереднього злочинного режиму", це доволі хистка політична база.

Читайте також: Парламентські вибори весь час відстроковуються штучними способами, – Саакян. ВІДЕО

В умовах загострення "базових інстинктів" влади, опозиція може їм протиставити перед усім чітку і послідовну стратегію порятунку та розвитку країни, звернення за дієвою суспільною підтримкою через легітимні виборчі механізми.

Утім, БПП ще має шанс стати респектабельним елементом двопартійної політичної системи. Для цього, замість тотальної адміністративно-політичної зачистки країни, слід перевести політичну взаємодію з опонентом у цивілізоване річище конкуренції стратегій для країни.