Вчорашній день показав, що Крим в Києві остаточно перетворився на "політтехнологію", ставши просто написом на "антимітингувальних конструкціях".

Читайте також: Український телеканал показав карту без Криму

Для української влади Крим – це:

– привід зробити якусь політичну заяву за межами України;

– привід щось пообіцяти (вибори президента України, парад у Севастополі, кримсько-татарську автономію і т.д.);

– засіб тиску на опонентів (виходиш на мітинг – значить, ти проти укаїнського статусу Криму).

Власне – все.

Тож не дивно, що не дуже розумні дизайнери "забувають" про Крим.

А хто ще про нього пам'ятає? Звісно, кримчани, які там втратили усе, ніколи нічого не забудуть. Але і вони вже почали нове життя.

Загалом, у всій цій "Кримській історії" є щось таке питомо-українське.

Розказувати нескінченно довго як "нас образили" нам, очевидно, більше подобається, ніж щось із цими образами робити.

Як на мене, очевидно наступне:

– Ніхто в світі за нас наші проблеми не вирішить. Повернути Крим Україні може лише сама Україна (інші далі заяв не підуть);

Читайте також: Влада не встигає за розвитком і настроями суспільства – Безсмертний. ВІДЕО

– Світ вражений вірусом політичної неспроможності вирішувати проблеми, тож слухати їх "поради" – марна справа;

– Якщо продовжувати нинішню лінію ("чогось чекаємо і патякаємо") – ніхто нічого не поверне. Ніколи;

– Доля Криму буде вирішуватися в Москві, і лише тоді, якщо Росію розхитають зсередини деструктивні соціальні процеси (отже, ці процеси треба підтримувати – як німці свого часу підтримували Леніна).