MENU

Вона померла епічно, ніби для книги про цю війну: в черзі на блок-посту. Їхала за пенсією

3398 0

Людмила Андріївна

Учора в моєї подруги померла мама. На блок-посту. 

Алі подзвонив "ДНРівець" з маминого телефону і сказав, що її маму забрали в морг в Горлівку. А в нього її сумки, паспорт, телефон. 

– Заберіть, – сказав він.

Людмили Андріївни більше немає.

Вона померла епічно, ніби спеціально для книги про цю війну: в черзі на блок-посту. Їхала за пенсією.

...Коли я говорила з нею чи з Алею, я відчувала, що революція гідності все-таки відбулася. 

"Аля, чого ти не забереш маму?" – "Вона що, шафа?".

Її тут чекали, я пам'ятаю щемкий Алін пост на Новий рік, щоб тільки мама переїхала. 

Але у мами там, в Жданівці, все її непідконтрольне життя, вся її зона відповідальності: будинок, господарство, город, садок вишневий і навіть базар, де вона торгувала овочами-фруктами. І де весь час вела проукраїнську агітацію –розповідала, що тут і що вона про це думає. Вона там вважала себе потрібною. А тут ні. Хіба що дітям, але людині треба більше. 

Читайте також: Как отжимают жилье в Донецке

В 2014 році Людмила Андріївна під обстрілами носила фрукти у психлікарню, бо там були голодні люди. Вона мене вчила, що нести треба між пострілами: тільки бахнуло – біжи, щоб встигнути перебігти якомога далі до наступного. 

Найбільше її обурювало, що вона має брехати, щоб отримати своє, зароблене. 

Це ви можете сказати, скільки тої пенсії, але для пенсіонера – це єдине його. Навіть якщо діти дадуть в рази більше. 

Це те, про що Революція гідності: про те, що в тебе є своє. І про те, що кожна доросла людина хоче давати, а не брати. 

Зараз пенсійні дні. Черги на блок-постах. 

Учора ще й не ходив автобус. Той, що № 14 – від центру Горлівки до блокпосту.  Дороги замело, не почищені, ще й забиті приватними машинами. 

Читайте также: Цены на продукты в Донецке: каша из топора идет на ура

Інша мама, мама Лени, яка якраз поверталася з України з пенсією, хотіла забрати сумки і паспорт Клубніки Андріївни. І не змогла, важкі каже. А автобус не ходить – не донесу, бо ще й свої є.

...Я уявляю, як ці старі йдуть по тій дорозі з тими сумками: з дому везуть родичам-дітям консервацію, щоб дати, з України – улюблені продукти, щоб поласувати.

...Сніг, поле, непочищена дорога.

А тепер ближче до справи: якщо вам треба забрати померлого родича з "ДНР", щоб поховати його в Україні, вам може допомогти Міжнародний Червоний хрест. Тільки він. Одразу телефонуйте туди.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Lesya GANZHA


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини