Мені не подобається спроба вимірювати результат лінійкою успіх/капітуляція. Це ж не футбол, де в тебе є 45 хв, і забив/не забив. Примітивізація розмови з суспільством – це не чесно, вона створює надмірні очікування, або ж навпаки – вкорінює "зради", і так ми стаємо нетерпимішими одне до одного.

Чим можна поміряти результати Норманді, так це тактичними й стратегічними перевагами, які здобули сторони. Мені здається, що Україна стала трошки сильнішою після цієї зустрічі.

1. Президент наполягає на виборах із закритим кордоном. Це важлива червона лінія від Зеленського. Вона, до речі, суперечить підписаним Мінським угодам. Тому особливо важливо було заручитися підтримкою Німеччини та Франції щодо зміни цього положення. Я сумніваюся, що Путін погодиться з такою зміною. Але для України тут важливо було перехопити ініціативу.

Читайте також: Мирослав Гай: Ми зупинили хотєлкі Кремля. Попереду – великий бій

2. Домовленості щодо подальшого обміну полоненими. Важливе людське питання. Хоча Путін завжди використовував людей для шантажу щодо інших поступок з боку України. Тому поки не відбудеться обміну, не повірю, що Кремль так просто здасть свої головні терористичні інструменти ведення переговорів.

3. "Україна не скасовує Мінські угоди, але вони не працюють через Росію". Це важлива інформаційна рамка, яку вдалося просунути Зеленському. На жаль, навіть в Європі ми маємо багато "друзів", які готові скасувати санкції з Росії через помилки України. Нормандський саміт не дав такого приводу. І це важливий тактичний здобуток.

4. Зеленський не дав пов’язати газ і Донбас. І це мегаважливо. Знаю, що цього й надалі не має відбутися – це залізобетонна позиція наших переговірників. Україна веде газові переговори, узгодивши свої позиції з ЄС. Ми вимагаємо довгого контракту. І, нарешті, стокгольмський борг ніхто не збирається пробачити.

Читайте також: Не сталося ані перемоги, ані поразки. Кожен погодився віддати те, що йому будо найменше шкода – Сироїд

5. Зеленський заручився підтримкою Меркель і Макрона, які й надалі будуть основою підтримки всього ЄС. Пішов на ризиковану зустріч тет-а-тет: показав, що не боїться прямої розмови, але не дав себе "розвести", і не повівся на можливі заохочення з боку Путіна привезти додому якусь швидку перемогу в обмін на стратегічний програш. Це, можливо, найважливіший підсумок саміту. Він дає розуміння подальшої лінії поведінки Зеленського.

Норманський саміт – це не хеппі енд. Це чергова сторінка складної історії з припинення війни, повернення Донбасу та Криму, важкої відбудови територій та реінтеграції людей, яку доведеться писати президенту, українському суспільству, світу. Головний режим, який має включити Україна – це стратегічне терпіння.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube