Не треба порівнювати нинішні події в Білорусі з Україною 2013/14 років.

Звісно, що так працює мозок більшості людей, він шукає вже відому категорію через яку можна усвідомити щось нове. Але іноді це хибний шлях.

Тож, ситуації, наразі абсолютно різні, як і вимоги та методи протесту. Це не добре і не погано, це просто різні історії.

В Білорусі з 1991 року другий глава держави, який при владі вже 26 років. В Україні з тих пір вже 6й. Це не просто 6-ть разів змінювалась влада, це 6 разів ми проходили свої університети демократичних виборчих процедур, змін до законодавства і за цей час ми, звісно, ще не досягли швейцарських стандартів, але разом з тим просунулись далеко. В нас, скажімо, мінімізовані фальсифікації, бо до виборів є заміри багатьох компаній, а під час виборів відкриті екзитполи різних конкуруючих інституцій, які миттєво викладають результат у відкритий доступ. Таким чином, кому б і як не подобався вибір українців, але всі опоненти визнали результати. Свій урок фальсифікації виборів ми пройшли у 2004.

Читайте також: Білоруси готові придушити за компліменти, що у них чисто і смачне морозиво, – блогерка

У Білоруських протестах не стоїть питання вектору розвитку країни, тобто не йдеться зараз про вибір між заходом і РФ. Протест направлений проти конкретної людини, яка фальсифікувала результати виборів і тепер незаконно утримує владу. Мабуть, ці протести стали можливими, бо підросло молоде покоління білорусів. Натомість може виявитись так, що люди, які протестують проти Лукашенка, разом з тим підтримують РФ і Путіна та союзну державу з Росією. Принаймні не чутно на протестах вимог щодо розірвання угоди про союз між РФ та Білоруссю. А в тій угоді, між іншим, йдеться про узгоджені рішенні у зовнішній політиці - це ж зрозуміло хто з ким узгоджує, про взаємну допомогу у боротьбі із злочинністю - саме тому на території Білорусі спецслужби керовані Кремлем.

А от в Україні у 2013/14 як раз все почалось саме з вектору розвитку і це була ключова вимога Майдану.

Білоруси вдались до дуже цікавого методу протесту, якого в нас не було, - загальнодержавний страйк. Це гарна ідея, хай в них все вийде, але вона теж вказує на специфіку саме Білорусі. Коли величезна частина підприємств державні, читай Лукашенка, то вдарити по президенту можна як раз шляхом страйку.

Читайте також: В случае смещения Лукашенко проект Союзного государства будет закрыт, – блогер

Наш Майдан мав яскраво виражені суто українські практики. "Майдан" - як місце зібрання громади та прийняття спільних рішень - це наша давня традиція, як, власне, і заперечення та ненависть до влади(будь якої). Хто був на Майдані у наметовому містечку, той добре відчув дух козаччини та самокерованого традиційного українського суспільства.

Тож, прогнозувати події в Білорусі, спираючись на наш досвід, не варто. В Білорусі буде своя історія.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube