Я вам одну річ скажу, тільки ви мене не розірвіть, гаразд?

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Віктор Трегубов, повідомляє UAINFO.org.

У нас іде битва за уми та серця.

Між ватниками та людьми.

Битва за уми та серця – це коли людина була такою, а стала іншою. Була проукраїнською, але стала ватною. Або була ватною, а стала проукраїнською.

Правильно ж кажу?

Себто наша мета – в ідеалі – щоб якнайбільше ватників стало українськими патріотами. А мета Кремля – зворотна.

Читайте також: Національний проєкт: чому не варто відкидати "формулу Кучми"

Все ще правильно, чи не так?

А зараз скажу дещо, що запалить сраки.

Якщо це справді наша мета, то ми маємо приймати тих, хто раніше був ватниками, але змінив свої погляди. Логічно? Логічно.

Бо ж якщо ми їх не прийматимемо, то наша мета так і залишиться недосяжною. Навіщо вести проукраїнську пропаганду й переконувати людей, що вони – українці, а не ватники, якщо коли вони це переконання здобуть, ти їм одразу розповіси, що вони не українці, а ватники. Бо ж у минулому - яке вони вже не змінять – вони такими були?

Даруйте, але це артфметично просто.

Однак чомусь не всім очевидно.

Читайте також: Волошина: Росіяни – раби. Але не тому, що над ними є господар, якого вони раптом відчули

Тут зараз народ бігає із цькуванням дівчини-журналістки, що 2014-го (у віці 14 років) закликала "врятувати Донбас від української армії", а зараз гарною українською пише, що була мала та дурна. Мовляв, не віримо дівчині.

Я поняття не маю, чи можна вірити конкретно цій дівчині. Тут потрібен хтось, хто довго її знає.

Але я бачу певний негатив у тому, що низка коментаторів відверто готова проголосити "відрізаними шматками" всіх, хто хоч колись мав ватні погляди – навіть у підлітковому віці.

Але з таким підходом ми війну за душі не просто програємо. Ми її вже програли. Бо якщо ми оголосили навічно проклятими всіх, хто не мав проукраїнських поглядів станом на якийсь конкретний час – немає жодного сенсу вести якусь проукраїнську пропаганду звідтоді. Адже якщо ми вже не готові приймати цих людей, якщо не віримо в саму можливість зміни їхніх позицій, то нащо витрачати зусилля?

Даруйте. Розумію, що інколи горить, але це дуже проста арифметика.

І дуже невблаганна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube