Мене коробить, коли політики у рекламі використовують поняття - «мрія». То Королевська своїм - «у мене є мрія» псує кайф від перегляду футбольного матчу, то Медведчук з бігбордів по місту заявляє, що «нам нужна украинская мечта».

Тепер зрозуміло, чому ми так «хріново» живем у нашій країні: у нас же 125 мрійників і жодного діяча!!!

Кожна людина і без нагадувань цих двох осіб має свою ... мрію: маленьку, реальну, глобальну, чи на грані фантастики – типу, польоту з Хью Джекманом на повітряній кулі. Але у жодній цих мрій у ролі доброго чарівника не має Королевської, Медведчука та інших мрійників української політики.

Залиште мрію чистою, незаплямованою і не оскверненою загробними голосами з телевізорів і мордами з рекламних плакатів на київській набережній. Не лізьте в душу своїми брудними, загребущими лапищами. Ваші мрії відомі: пожиттєве перебування у владі, теревені у Шустера і патріотизм для власної кишені, - і вони не збігаються з мріями нормальних людей… Коли мама, що пішла на самопожертву, хоче пишатись успіхами своєї доньки, коли незаможний студент бігає на пари і дві роботи, щоб досягти чогось серйозно у своїй сфері, коли художник цілодобово не вилазить із майстерні, щоб зробити крутецький шедевр.

Ось це і є мрія – легка, цілюща і животворна. Та, що не дає зламатись під тягарем перших труднощів, та що окрилює, і часом навіть рятує від бажання суїциду, від безвиході у цій країні.

А у Королевскої що? Рекламний несмак із претензіями на духовні цінності.

Marina Daniluk-Yarmolaeva