На війні з російськими окупантами загинула військовослужбовиця 24-ї механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила Ольга Сімонова "Сімба", яка після агресії РФ відмовилася від громадянства Росії, щоб воювати за Україну.

Про загибель Ольги 13 вересня повідомляють у соцмережі військові кореспонденти та колеги Сімонової по службі, інформує UAINFO.org.

За даними "Новинарні", військова підірвалася на вибуховому пристрої, виконуючи бойове завдання в районі міста Соледар на Донеччині.

У 2017 вона стала першою контрактницею ЗСУ – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в Збройних силах.

Наприкінці 2018-го Сімонова пройшла навчання в "Десні", зі старшого солдата і стрільця доросла до сержанта та командира БМП.

Про себе Оля розповідала: жила в Челябінську, мала фах інженера, була майстром спорту та кандидатом у майстри одразу з кількох видів спорту, від карате до скелелазіння. До 2014 року не цікавилася політикою і не дивилася телевізор. Але коли сповна відчула великодержавний психоз через "Крим наш" та дізналася про війну на Донбасі, обурилася, зібрала речі і купила квиток до Києва в один бік.

Читайте також: У Токмаку місцевий мешканець зі словами "Слава Україні!" підірвав себе разом з окупантами, – ЗМІ

"Чому приїхала? Якщо ти знаєш правду, якщо ця тема тебе чіпляє, ти не можеш інакше. Адже допомагати звідти – майже нереально і дуже небезпечно. Сенсу від того, що тебе рано чи пізно посадять, жодного. А просто сидіти й робити вигляд, що це все тебе не обходить, – якось неправильно… Близькі знали, що я їду, але не знали, чому, чи надовго. А потім спілкування припинилося, коли мене один із близьких запитав: "Ти більше не повернешся?" Я сказала: "Ні". Тепер я ні з ким [у Росії] не спілкуюся". 

На початку 2015 року в Україні вона спершу потрапила у добровольчий підрозділ парамедиків, але "досить швидко прийшло усвідомлення, що в нас реально буде менше поранених, якщо ми просто вб’ємо всіх ворогів".

Їздила на фронт у складі добробатів. Потім намагалася знайти себе в мирному житті, мала роботу в Києві. А у 2016-му як іноземний громадянин підписала трирічний контракт із ЗСУ – тоді якраз з’явилися контракти для іноземців.

Відмова від російського громадянства була для дівчини принциповою. У неї не залишилося ніяких документів РФ – Ольга відправила їх разом із паспортом поштою замовним листом.

Відтак вона продовжила контракт. Опанувала українську мову. В коментарях для одного з телевізійних сюжетів висловлювалася категорично проти жінок на війні – точніше, проти поблажок, коли жінки не можуть витримувати навантаження та їм потрібно прислужувати. 

Унасліок обстрілу в Олі була травма коліна.Відтоді проблеми з опорно-руховим апаратом та хребтом посилювалися.

"Оля родом з Челябінська, але вона приїхала і воювала за свободу. В мене б язик не повернувся назвати її росіянкою… Олю обожнюють журналісти. сьогодні плачуть навіть ті, хто зазвичай стримуються. В тому рядку, де "про себе" у ФБ у неї написано: "Життя відбувається за крок до смерті". Оля, Сімба, сьогодні загинула на війні. Дивись, Сімба, тепер це все – твоє…" – написала в соцмережі журналістка Наталя Нагорна.

"Війна мені дає, напевно, сенс життя. Я собі в цьому не зізнаюсь, але, мабуть, із категорії людей, яким подобається воювати. Усі ми боремося за мир, усі ми хочемо миру. Але миру без перемоги не буде. Багато людей, напевно, не усвідомлюють, що таке мирні договорняки. Це автоматично означає програш. Стільки пройдено, стільки пролито крові, і в усій цій ситуації Україна від початку права. Як можна домовлятися? Потрібно перемагати до кінця", – наголошувала Ольга Сімонова у 2018-му.

Геннадій Друзенко, очільник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, написав: "ГОСПОДИ, СКАЖІТЬ МЕНІ ХТОСЬ, ЩО ЦЕ НЕПРАВДА…….Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються… Glory Grand, що народилась у далекому Челябінську росіянкою і загинула українкою на Дикому полі, нехай янголи у вишиванках несуть на небо твою хоробру і чисту душу... Це її слова, що виявились пророчими. Це її заповіт нам усім: "Треба воювати до перемоги. Якісь перемир’я – не наш шлях. Наш шлях – тільки до перемоги. І поки ми не перемогли, нічого не можу сказати, бо планувати на війні – марна справа, бо кожний день може стати останнім".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube