"Ось, з ким ми воюєм.". Фотографи Ліберови показали кадри з Куп’янська і розповіли, як ворог варварськи обстрілює точку евакуації
Ліберови показали нові фото, зроблені на нулі (Фото:libkos/Instagram)
Відомі українські фотографи Костянтин і Влада Ліберови опублікували підбірку нових кадрів із Куп’янська і розповіли, як росіяни варварськи обстрілюють точку евакуації поранених.
Ліберови завзначили, що провели 30 годин із піхотою на нулі, інформує UAINFO.org.
"Тридцять годин на нулі з піхотою. Тридцять годин в тісному бліндажі 1,5 на 1,5 метри. Заїжджаємо на позиції вночі через темний ліс. На підʼїзді бачимо розриви від артилерії. Гусянку дуже добре чути, дорога одна. Розриви все ближче до нас. Забігаємо до темного вологого бліндажу, де ледве змогли поміститися всі разом (5 людей). По нас одразу починають працювати гради і стволка. Ворог в 50−70 метрах, бачить і чує все. Він хоче крові.
В бліндажі троє хлопців, які мають вже заходити на позиції. Хвилин 40 вони чекають, доки закінчиться обстріл. Трохи стихає і хлопці рушають на позиції. Майже відразу по рації чутно крики "300!". Один з хлопців став на "лепесток", до позицій він так і не дійшов. Двоє поранених, один важкий. В повній темряві, жодних ліхтарів, четверо на носилках бігом несуть важкого до точки еваку.
Щойно завантажили його у броню — починається обстріл. Щонайменше 15 розривів важкоі арти. У вухах дзвін, мене трохи контузило. Добігаємо до укриття і так сидимо до ранку: в маленькій норці 5 людей. Спати сидячи. Затікає все, що може, навіть мʼязи, про існування яких я досі не підозрював. Обстріли тривають всю ніч", — пишуть фотографи у мережі.
Костянтин Ліберов розповів, як робив ці безцінні ці кадри, аби показати світу, як виживають українські захисники на нулі.
"Обстріли тривають всю ніч. Під ранок, після безсонної ночі, я розумію, що треба виходити. Я не можу просидіти так весь світловий день. Як би не було страшно, я приїхав сюди, щоб показати, як хлопці виживають. Тут не буває журналістів. Я мушу вийти назовні.
Це були дуже стресові 15 хвилин, які тривали вічність. Все бігом, постійно пригинаючись від коротких свистів. Найбільший страх - дрони. Піднімаю голову та прислухаюсь, щоб не пропустити в густому тумані смертельну пташку. І дивлюсь під ноги: усюди лепестки.
Залітаємо назад в «норку» як раз перед початком чергового обстрілу. Обстріл тут це не міна раз на 20 хвилин. Обстріл - це залпи з арти з розривами кожну секунду, які можуть тривати годину.
Вибачте за деталі, я зміг вийти назовні по-маленькому тільки вночі. Готував себе до думки, що скоріш за все доведеться робити це в бліндажі. Тут так буває і ніхто не засуджує. Звʼязку немає. Вбиваю час, переглядаючи старі фотографії з наших довоєнних подорожей з Владою. Які ми були щасливі. Яке безтурботне було життя. Як я хочу відчути це знову", – написав Костянтин Ліберов.
Також він розповів, як відбувається евакуація поранених і оприлюднив зарис з камери гоу про: "Евакуація поранених з позицій в 70 метрах від ворога. Ось, в яких умовах все відбувається. Камера гоу про змогла записати тільки звук: це глибока темна ніч, на записі тупо чорний екран.
У ворога 100% є перехвати наших розмов (як і у нас їхніх), він точно знає, де знаходиться точка евакуації, і він свідомо обстрілює евакуаційну техніку з трьохсотими. Більш того, для нього це бажана ціль.
Через це, на деяких ділянках фронту евакуація може тривати годинами, а іноді, як на лівому березі Дніпра - й днями.
Ось, з ким ми воюєм. Ось, яким є наш ворог. Він нас ненавидить і завжди буде ненавидіти. Таку ненависть "заморозити" неможливо. Але можливо стати достатньо сильними, щоб їй протистояти".
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
