Настрій такий злий, що аж у писок комусь хочеться заїхати. А почалося все з того, що треба було взяти квиток на потяг до Києва. Звісно, на Хюндай квитки в асортиметі, та ще на 63-й «Оберіг» - СВ.

Навіщо, питається, чіпляти до потяга СВ вагони, якщо ті, хто у них міг би їхати, за п'ять годин добираються до столиці в автоз кондиціонерами. Можливо, замість них причепити вагони нижчих класів?

Потім настрій псував водій 41 маршруту, який сказав, що плював він на скарги пенсіонерів, а буде виконувати план. Напихав людей, як у бочку, а чотири автобуси цього маршруту стояли на Ужвій і водії травили анекдоти, виконуючи план.

Скількі, скажіть, потрібно виконувати план, щоб були солідні відкати від автоперевізників за те що вони отримають дотацію чи то компенсацію за пільговиків і щоб Кернес і його синок не були голодні?

Настрій поліпшився лише на пошті, де пенсіонери, більшість з яких голосувала за Партію регіонів і Януковича, не могли вже кілька днів отримати пенсію, бо кажуть, грошей немає.

А потім я повертався додому, де хлопці в партійних майках фарбують під'їзд у сині кольори, агітуючи за Партію регіонів і Ірину Бережну... Кажу: ви хоч сусальним золотом панелі покрийте, нехай цю панель вийде мити Бережна, чи піде на панель, я за ваших гівнюків голосувати не буду. Бабусі біля під'їзду схвально захитали головою.

Leonid Logvinenko