На своїй сторінці вФейсбуці Катерина Маслова звертає увагу на статтю Олега Чорногуза.

Я ж - українець, нехохол, не малорос,
А крадене - незначить, що твоє,
Й тобі відмитись відординства не вдалось –
Ординцем буві ним донині є.
Й держава злонародженаордою
На протязі кількох уже століть
Всеходить колом грабежу й розбою,
На цімвона стояла і стоїть.
Мій пращур сіявпросо і пшеницю,
Для нього труд - святеєремесло.
Й хоч мав меча на похваті ізкриці,
Відбитися від тебе невдалось.
(Сумний вірш невідомогоавтора)

Те, що твориться вУкраїні на 21 році нашої нібито незалежності,дуже  скидається на  моє раннєдитинство: в такому темпі, як сьогодні,у 1941 році почалася окупація  нашої,на той час, республіки.  Фашистизбивали наші українські вивіски, як цесьогодні в шаленому темпі роблять мерОдеси Алєксєй Костусєв, шовіністиКриму чи намагається (поки що теоретично)знести українську символіку місцевийприхвостень - комуніст Петро Симоненко.Костусєви, константінови, звичайно,мені нагадують стовідсоткових окупантів,московські служки колісніченки, симоненкиі їм подібні  кремлівські прихвостні– поліцаїв у роки гітлерівськоїокупації.

Поліцаї під час гітлерівськоїокупації, як відомо, були різні: булидобровольці, які аж із власної шкіривилазили, щоб прислужитися окупантузаради корита. До таких, наприклад, можнасміливо віднести Колісніченка, Голубачи В. Олійника із Черкас. Були й інші -їх обирав сам народ, бо вони були "свої",чесні, порядні. На них можна булопокластися, аби тільки добровільнамерзота, як  усякі недоші чи житомирськілитвини  не почали вислужуватисятак, що в селян  почала б  лопатисяшкіра від їхніх нагаїв. Був і третійсорт цієї національної поліційноїшушвалі – це так звані підпільники,яких залишала більшовицька влада намісцях для провокацій і вилову такзваних "націоналістів" та здачіїх у гестапо. Вона мали за плечима"легенду" - дітей "ворогів народу",і ці вже дострілювали тих патріотів приіншій окупації, яких не достріляв Сталініз Єжовим.

Той першомісячний лад,який сповідували спочатку фашисти - загравання з місцевим населенням -швидко руйнувався: розстрілювалисябезневинні заручники, палилися селачерез провокації так званих підпільників,які відсиджувалися, на відміну відсправжніх партизан, не в в навколишніхлісах, а ховалися тут же, в селах підспідницями місцевих молодиць. Усі отіпершомісячні загравання  окупаційноївлади з місцевим населенням - відкриттянаціональних церков, шкіл, збереженняколгоспів після спідничних подвигівгероїв-підпільників зводилосянанівець. Тоді нищилися школи,знищувалися і цілі села. Йшла справжнявійна між окупантами та окупованимнародом і все вибудовувалося узрозумілий логічний ряд – ішла війна.Не на життя, а на смерть. Гітлерівці не показували, що вони брати українськомународу, що вони приносять на своїхбагнетах мир і культуру Гейне чи Шіллера.Йшла чесна, якщо можна так сказати, безбрехні, окупація. Фашисти нищили Українуі український народ.

Сьогодні зовсімінша ситуація: шовіністи рядяться  уморальний статус братів по релігії,освідчуються в любові до ближньогонароду, запевняють, що  ми  ледь неєдиний народ, от тільки давайте ходитив московську церкву й говорити одразуна двох мовах, маючи на увазі один в ротіязик. Русскій, як "русскій мір". Ів такому темпі той "рускій мір" вУкраїні будують, що українець не встигаєпочухати навіть потилицю. Такоготемпу сьогодні задали  регіони,впроваджуючи русифікацію країни плюсрезервацію для всього українськогонароду, що гітлерівці перших роківокупації перед ними бліднуть.

Яхотів би запитати росіян і російськуінтелігенцію, яка щось (я так гадаю)читає й чула про Герцена чи, бодай,Маяковського та Чернишевського: їмне соромно  за своїх імпер-шовіністів? Їм не здається чи не ввижається, щовони своїми діями в очах українців весьросійський народ роблять найзапеклішимворогом українського народу? Бо жоденсусід, який живе поруч з Україною, такнагло не поводиться у нашій державі, якце  переселене населення з далекихкраїв під час голодоморів в Україні,розстріляного відродження та звільнення від „бандитів” (УПА, як уЧечні від бандформувань) Карпатськихгір і лісів з послідовних їхнім знищеннямі масовим виселенням на Сибір, надаючизвільнені в такий спосіб квартири йбудинки тому народу, який тепер, через60 років, вважає себе жителем на"ісконно руской зємлє".

Особливо це відчутно в Криму післядепортації корінного населення, бовивезли до душі, й тепер також вважаютькримсько-татарські землі "ісконнорусскімі", незважаючи на словаГрибоєдова "...и покоренья Крыма".Я російських шовіністів у дечому можузрозуміти. Наприклад, що живе м’ясо,транспортоване до Сибіру у вагоні длятелят, краще зберігається в холоді, аніжпід полуденним промінням кримськогочи українського сонця. Звичайно, завтрадля місцевого українського етносу -його чоловічої половини,  нинішнішовіністи-окупанти зроблять виняток -їх пошлють у гарячі точки захищатиімперію. Там уже буде не так прохолодно,як у Сибіру чи на Колимі, а я б сказав,швидше за все, навіть спекотно, якщомати на увазі Афганістан або Чечню ізовсім тісно й незатишно - в цинковихгробах.
 
Яку я ще помітив відмінністьміж окупаційним режимом гітлерівців імосковськими шовіністами в Україні.Гітлерівці загравали з місцевимнаселенням, очевидно, боячись партизанів.Шовіністи Криму, Донбасу, Одеси,Севастополя (ми їх усіх знаємо з пресиуже поіменно) відрізняються від фашистівтим, що вони з місцевим населенням зовсімне заграють. Рубають з плеча, і сьогодніне тільки "русскім міром" вукраїнському повітрі пахне, а й "русккімдухом". Наприклад, великий прихильникАдольфа Гітлера - Дмитро Табачник, якийосвідчувався років 4-5 тому перед покійним(слава Богу!) німецьким фюрером, ставлячийого вище Ющенка (бо ж Адольф будувававтобани, а Ющенко, нібито, збирав тількичерепки  з горшків та макітер ранньогой пізнього Трипілля). Так от, він щезадовго до мовного закону Литвина-Януковича, який склали два вчені в жанріфілології - Колісниченко і Ківалов,видрукував російські підручники длямісцевого етносу, через які б ми остаточновтратили  в процесі навчання свою ітак дитячу  історичну пам’ять.Російських підручників десь біля 2-хмільйонів. І, очевидно, це ще не межа.Для аборигенів, якими тепер вважає насокупаційна влада, на українськіпідручники, зрозуміло, не вистачилопаперу. Батьки своїх дітей (різнихнаціональностей і віросповідань) можутьу такому ж темпі переходити на "регіональнумову", яка в Україні, зі слів панаПахла, (за паспортом - Азаров), нібитовідмирає і її негайно треба захищатихоч тут, бо до Росії вже наближаютьсямасово китайці.

Тому, поки не пізно,Україні та її майбутньому президентуколонії... Вибачте, держави під назвоюУкраїна, можна в такому ж темпіприєднуватися і до еРФе, як ми ниніприєдналися до Зони нібито вільноїторгівлі, а московські шовіністи йшовіністки в такому ж темпі, синхроннооголосять (якщо ще не оголосили) московськумову регіональною майже в усіх 13 областяхколись держави Україна.

Внаслідоктакої європейської спрямованості наРосію, з українських (ще на сьогодні)дітей різних національностей виплодитьсяідеологічний продукт під назвоюімперський міксер. Тобто така собі сумішміж гагаузом і українцем, чи колісниченкомі єлєною бондаренко, які відтепер зновуназиватимуться інтернаціоналістами,яким себе називає з гордістю час відчасу той чи інший регіонал, живучи вунітарній державі.

Один з найдорожчихкумів для Російської Федерації в Україні,якого в народі називають ще "сіримкардиналом", уже проводить (поки щона білбордах за успішно свого часунакрадені в цієї держави мільйони),політику "изменить" (по- нашому"зрадити") "лицо" країни. Тобтостворити в унітарній державі, де 77відсотків корінного населення –федерацію, аналога якій, звичайно, усвіті нема. Очевидно, Федерацію з частиниперевертнів, з частини міксерногопродукту, який з’явився під часбудівництва Всесоюзної кочегарки наДонбасі, та решти зрадників, перевертнів,копитників, кар’єристів, шлунколюбівтипу Литвина і його найактивнішихприхвостнів, з тлустих на гаманці тушок.Це буде унікальна Федерація, і чи неперша на нашій чорноземній землі, котрабуде розпродана також в унікальнийспосіб: разом з рабсилою, чого в історіїторгівлі на планеті ще не спостерігалося.А якщо це й траплялося на якихось землях,то про це ніде не писалося. Скажімо, вСША і в двомовній Канаді,  як це весьчас здається тому ж Табачнику, котрийплутає провінцію з державою, то там,дякуючи високому промисловому потенціалу,було вироблено в такому ж темпі, як нинів Україні йде русифікація корінногонаселення, мільйони кілометрів колючогодроту, яким можна опоясати кілька разівземну кулю, або той дріт дотягти домісяця чи Марса. Але оскільки такатяганина дроту до сусідніх планетсонячної системи вимагає значно більшихзатрат, аніж виділених на це коштів узгаданих державах, то вони пішли не полінії географічних широт і меридіанів,а по елементарних резерваціях (усе жгеніальне - просте!), що вочевидь чекаєі українське населення в недалекому ісвітлому майбутньому. Адже, як запевняютьв адміністрації нашого гаранта українськуавторитетну комісію, яка перебувала зним на перемовинах з нагального питання вавілонського будівництва, то є надія,що над резерваціями незабаром загориться"лампочка Ілліча". Правда, не повсіх кутках, а тільки з боку Європи, бозі Сходу зранку світитиме сонце, а внаступні години доби - зорі Кремля.

Надодаток ще кілька слів про так званумовну Хартію, відповідно до якої булоприйнято цей  унікальний антиконституційнийзакон в Україні. Такої  "мовно-вавілонськоїрозкоші" не  дозволили собі  нете, що країни, які щойно виповзли з-підколючого дроту колоній і стали самостійнимидержавами, а навіть колишні світовіімперії, якими є та ж Росія, котру нинішнявлада так нібито копіює чи наслідує. Незробили це й інші екс–імперії. Скажімо,Туреччина, Франція, котрі не допустилинавіть на поріг своїх парламентів цієїєвропейської хартії із захистомміноритарних мов, знаючи наперед, чимце для тих екс-імперій закінчиться -повним розвалом на провінції.

Отакадивовижна сила закладена в тій гуманітарнійХартії, з якою не зрівнятися ніякомуекономічному чуду чи, скажімо, "шоковійтерапії". Розвалює вона державушвидше, аніж Господь Бог розваливВавілонському вежу, подарувавши назгадку будівельникам з десяток"міноритарних мов" ще до європейськоїХартії. Про це навіть Біблія пише іЄвангелія, на якій присягався гарантбути вірному не тільки Московськійцеркві Московського патріархату, а йкорінному етносу, який по своїй дуростіі наївності обрав його гарантом.