Існує поширена максима про те, що правила безпеки написані кров’ю. Не лізь, бо вб’є. Не торкайся оголеного дроту, не підкладай пальці під поручень, не заступай за обмежувальну лінію, не загромаджуй проходи, не ходи по тонкому льоду, носи каску на будівництві, ховай від дітей сірники. Все зрозуміло, все чітко. В основі кожного подібного правила лежить найперше каліцтво чи найперша смерть, котрі змусили написати ці в прямому сенсі слова життєво необхідні заборони.

Аналогія з українським сьогоденням здається очевидною. Те, що ми називаємо правами і свободами людини — та ж сама техніка безпеки, тільки не в цеху, а в суспільстві як такому. Без дотримання цих правил соціум перетворюється на шкідливе для життя середовище. Диктатура, незважаючи на постійні жести впевненості та батьківської турботи про підданих, надзвичайно небезпечна для останніх саме тому, що жоден ніяк не захищений від свавілля не тільки держави, а й тих, хто вважає себе наділеними владою від цієї держави — чи то міліції, чи то ескадронів смерті. Немає прав, окрім права сильного — у підсумку гинуть невинні.

Ці рядки пишу в Берліні, де лінією бруківки викладено слід від Муру, що 28 років розрізав місто по живому, де прямо в центрі влаштовано виставку «Топографія терору» на руїнах штаб-квартири гестапо, де стоять меморіали людям, ув’язненим чи закатованим за неправильну з точку зору тодішнього суспільства національність, віру, сексуальну орієнтацію. Берлін є одним з найтолерантніших міст у світі, але щоб навчитися сьогоднішній повазі до Іншого, німцям за останні 100 років довелося пережити дві світові війни і дві диктатури. Жорстока, страшна школа.

Ми легко і безкровно отримали незалежність. Без помітного опору і без жертв домоглися чесних виборів 2004-го. Проте, здається, уявлення про права і свободи весь цей час, аж до грудня 2013 року, лишалися доволі абстрактними, не засвоєними масовою свідомістю словесними конструкціями.

Зараз здається, що ми нарешті пішли у перший клас. На власній шкурі пересвідчуємося, навіщо потрібні свобода пересування, свобода преси, вільні вибори, незалежність судової влади тощо. Отаке навчання.

І все ще є шанс, що не тільки пройдемо за прискореним курсом без більшої крові, а і як слід засвоїмо вивчене.