На цьому тренуванні на околиці Харкова, порізаній ярками, зарослій обліпихою й очеретом їх зібралося сьогодні майже рота.

А взагалі їх кілька сот - людей різного віку, які готові віддати своє життя за Україну. Вони - "Східний корпус", який розгортається під знаменами Івана Сірка - козака, характерника й отамани, який не знав поразок у битвах. А коли він помер, то його руку виносили перед полками, щоб страшити ворога.

Один з предстаникиів корпусу, напевне, командир з позивним Сірко ганяв сьогодні цих хлопців та дівчат ярками, де природні і штучні перешкоди, а вони мовчки зносили труднощі, бо прийшли навчитися азам військової справи добровільно.

У кожного з них своя мотивація. Росіянин Косянтин говорить, що Україна стала для нього Вітчизною, а земля слобожанська рідною, тому він буде захищати її, якщо доведеться, зубами. Катерина вчилься у Харкові. У Горлівці в неї залишилася родина. Уявляєте, як гірко її батькам на окупованій території, якщо дівчина вечорами вчиться захищати Україну. Освоює медичну справу і віськову науку. Їм ніхто не платить, вони самі купують собі одяг для тренувань. Коли Костянтин сказав, що вступає в партизани "Східного корпусу", дружина пішла на базар і купила йому камуфляж.

У них явно не вистачає досвідчених інструкторів, але військову науку вони беруть упертістю і нахрапом. Вчаться ножовому бою, вивчають зброю, тактику, премудрості облаштування вогневих точок, боротьбі з мінами, безшумному пересуванню в лісі.... Все це може знадобитися. Вони будуть робити все, аби Українаська держава вижила. Якщо ж ворог ступить на землю Слобожанщини, ці хлопці і дівчата підуть в партизани.

Тому, тренуючись, вони не відкривають своїх облич. Отакий у нас народ. Жаль лише, що народ у нас окремо, а влада окремо. Здається їй байдуже до патріотичних почуттів цих хлопців.