Є такі мудрі врівноважені люди, які воюють з ура-патріотизмом. Але тут виникає питання: якщо я - ура-патріот, який закликає не здавати свою територію без бою, то хто тоді ті, хто опонує мені?

Націонал-зрадники?

Яка у них програма, окрім навішувати на мене, і моїх однодумців ярлики?

Потроху відступати до Карпат, оформлюючи передачу територій Росії чи терористам у мінському, берлініському, міланському, женевському чи ще якомусь форматі?

Ось кажуть - добре вам в Києві з ФБ до війни закликати. А люди ближче до зони АТО бояться.

Я, сказати чесно, теж боюсь і не хочу війни. Я просто альтернативи не бачу. І це не мій вибір. Це навіть не вибір голубів миру. Війна вже йде попри нашу з вами волю. І ті, хто її розпочав, не мають жодного наміру її припинити. 

Ви думаєте, що можливий мир?

Так війни ж немає! Є АТО. Для того, щоб укласти мир треба розпочати війну. Мир в результаті АТО не наступає. В результаті АТО знищуються терористи.

Не плутайте себе і не плутайте людей.

І ось вам ще одна причина - якщо ми поступимось територіями заради миру чи перемир"я, знаєте яким буде перший наслідок? Росія стане на пару сот кілометрів ближче. Оцього треба боятися, а не війни. Тим більше, що війна по суті вже давно йде.

А розуміння війни у формі стрілянини з автоматів - це теж для убогих. Вйну можна виграти і без пострілів. Якщо переконати ворога, що ви будете воювати до кінця. І я вам можу гарантувати, що заклики до перемир"я його в цьому не переконають. Це точно.

Тому нехай я буду ура-патріотом, диванним аналітимком і тд. Аби ви готувались до війни. Аби цим почала займатися держава.