Ще раз про мовне питання, вже щоб закрити його остаточно.

У новому світі люди знатимуть різні мови для того, щоб забезпечити собі більш розвинене мислення та доступ до культурних спадщин, а розмовлятимуть ними з поваги один до одного та задля задоволення. Державна мова у кожній країні буде одна (за винятком природних федерацій), аби забезпечити розвиток власної культури.

Покажчики на вулицях ви зможете побачити будь-якою мовою за допомогою augmented reality вашого смартфону. Меню в ресторані ви захочете прочитати мовою оригіналу, бо в перекладі воно втрачає смак. Всі працівники не лише готелів, а всіх сервісних закладів (включаючи державні установи) з гордістю носитимуть на лацкані значки, що позначають доступні їм мови.

Експати вчитимуть мову задля задоволення та інтеграції, втім, вільно почуваючись і без того. Всі фільми будуть мовою оригіналу із субтитрами. Людина, яка не може сказати "добрий ранок" чи "дякую" хоча б десятьма мовами, вважатиметься невігласом і нечемою.

Автоматичні перекладачі досягнуть висот, але користуватимуться ними, як зараз spell checkers, -- аби убезпечитися від помилок швидкості, або якщо ти трієчник по життю. Культура малих, давніх та рідкісних мов буде піднесена на надзвичайну висоту, і фестиваль кримськотатарської поезії чи пісеньок на їдиш збиратиме тисячі людей, яким в дитинстві цими мовами не співали колискових.

Алюдина, яка переймається мовним питанням, буде викликати таку огиду, як той, що їсть салат олів'є руками, бо не знає виделки.