Народний депутат України та комбат «Миротворця» Андрій Тетерук висловив наступну думку: "Я вважаю, що протягом 2015 року ця ситуація (на Донбасі - Т.В.) може бути повністю вирішена. На жаль, я не бачу перспектив вирішити її, наприклад, до квітня місяця, тому що дуже велика кількість терористичних угруповань накопичилася на території «ЛНР» і «ДНР» так званих, і це колись вибухне". Суміш із бандформувань на сході України дійсно гірша за коктейль Молотова. Але Донбас не вперше зустрічається з подібною ситуацією.

В 90-ті роки Луганська область була форвардом за кількістю банду групувань і нічого при цьому не вибухнуло. Бандитизм став нормою, частиною цілої епохи, яка виховала своє покоління. Звичайно, ті банди порівняно з нинішніми в більшості своїй більш схожі на народну самодіяльність з порваними баянами, але тим не менше вже тоді існували лідери і загони, які контролювали цілі міста.

Наприклад, селище Хрящувате, про яке вся Україна дізналась цього літа після того як воно було вщент знищене бандитськими "градами", в 90-ті роки було базою бандита "Вакули". До речі "Вакула" живий ще й досі. Донбас просто знову поринув у старі «добрі» часи, які йому притаманні. В цивілізації він відчуває себе некомфортно. Йому потрібні «понятія» для ясності. А «понятія» на Донбасі з’являться, коли залишиться один хазяїн. Він і буде вирішувати, що правильно, а що ні. До кого, так би мовити, іти «на поклон» і від кого чекати кари.

Вже в 90-ті бандити їздили "на поклон" до Москви, вже тоді наша міліція узгоджувала з колишнею столицею кого прибрати, а кого залишити. Так старий і досвідчений "авторитет" Сизий, який наганяв страх на весь Луганськ і регіон, але був порівняно з новими кандидатами на "трон" занадто непередбачуваний, поїхав до Москви для узгодження певних справ і вже назад не повернувся. Про те, що на нього готувався замах міліція знала, але... не попередила.

Саме так не попередила, адже кого треба наші правоохоронці завжди попереджали. Випадкових "авторитетів" на Донбасі не було. Всі хто починав коливатись від "лінії партії" закінчували своє життя так як нещодавно дехто "Бетмен" (за паспортом Олександр Бєднов), який ще недавно вітав інтернет-користувачів з Новим роком через відео звернення, а в Новий рік був ліквідований російськими спецпризначенцями або бойовиками Плотницького. Хоча існує версія, яку озвучив Дмитро Снєгирьов, що "Бетмен" живий і зараз допитується в РФ відповідними спецслужбами.

Так чи інакше, спалені джипи з трупами обабіч дороги - це реалії із 90-тих які повернулись на нашу землю в ще більш гіпертрофованому вигляді. Ватажки бандитів, будуть неодмінно воювати між собою. Воювати під пильною увагою спецслужб. При чому в нашому випадку перш-за-все спецслужб Росії. Ми ж через півроку після того, як задекларували мир і амністію бандитам, нарешті вирішили відмінити "особливий статус" Донбасу. Про такі наміри, з поправкою "але пізніше", заявив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Він сказав, що раз бойовики не послухались і зірвали мирний план Президента, то сенсу в таких "статусах" немає.

Можливо хтось вірив в те, що бойовики дійсно приїдуть на вулицю Володимирську в Києві і добровільно складуть автомати і гранатотомети, але ясно, що українська влада просто блефує. Блефує вже більш ніж півроку, бо мабуть просто не знає що робити. Ми продовжуємо гратись в заяви, угоди та наміри. З одного боку зрозуміло, що нам необхідний час для накопичення потенціалу, але треба усвідомлювати (і це ключовий момент в цьому питанні!) - час працює не на нас! Час не наш союзник, а наш вбивця, який щодня забирає наших військових і наші території. Цьому підтвердження остання новина, яку повідомив Дмитро Тимчук: війська РФ 2 січня взяли під контроль Горлівку.

Сумнозвісний Бородай виступив на телебаченні і зізнався: "Новороссии-то нету. Мы все конечно употребляем этот термин. Но, это - фальстарт. Если честно. Новороссия - это идея. Это мечта... Это идея, которая не воплотилась в жизнь". Бородаю треба було б уточнити - не просто фальстарт, а плід хворобливої імперської уяви Путіна.

Висловлюючись термінами інтернет-жаргону: Новоросія - це фейк, який розповсюдили в деяких головах вєлікодержавно-залежних мешканців Донбасу. Враховуючи те, що в Росії Путін взагалі наразі вважається не просто президентом, але й істориком, який прозорливим оком батька нації бачить суть процесів і твердою рукою направляє сучасну історичну думку в Росії, нічого дивного в тому не має. Хто знається на таких явищах, як масовий гіпноз, пояснить цей ефект "доміно", коли від авторитарного джерела спочатку підкорюється слабка ланка в масі, а згодом критичне сприйняття дійсності поступово відключається і у всього загалу.

Більшість присутніх, як показує практика, здатні до входження до сомнамбулічного стану. Але обов’язково залишиться невеличка частина тих хто не сприймає навіювань. Такі ідуть на Манежну площу. Там їх пакують в автозаки, там ними так само намагаються маніпулювати вже інші ляльководи, руками яких ці "несогласні" і організовуються для кращого контролю "инакомыслящих". Ці ляльководи мають вже інший образ - страждальний. В принципі, вони не ідуть врозріз з "лінією партії", вони навіть відверто говорять, що "Крим наш". Їх роль інша - пилесосити опозиційний пил, збирати його навколо себе.

Українці, дивлячись на Манежку, відверто іронізують. Треба зазначити, що ми таки навчились підсвідомо чи свідомо відчувати фальш. Не полишає лише відчуття співчуття до тих, хто наразі в Росії знаходиться на одинці проти системи, проти домінуючого маразму. Вони як щепки в бурхливому морі - або потонуть, або будуть викинуті на чужий берег.

Надії на одужання Росії марні і менторський тон журналіста Ганапольського, який вже рік як знає все, що треба робити в Україні, дає поради і наставляє, але чомусь толком не відає, що робити в Росії, цьому підтвердження. Колись Ганапольський ще рік назад сказав, що Майдан «некреативний». Цікаво, які поради щодо цього він дасть п’ятистам громадянам в Москві біля "кулі".

Але нам, українцям, все ж таки ясно одне - на сході треба будувати стіну. Не ту стіну, про яку говорив Яценюк і яку за півгодини може розібрати бригада інженерних військ, а справжню стіну. Стіну повної незалежності від Росії. В цьому контексті заяви голови НБУ Гонтарєвої, що вона як громадянка радіє падінню рубля, але треба пам’ятати, що Росія наш торговий партнер, оголюють той факт, що влада поки не готова до подібних стін. Влада ще хоче з’їсти рибку з сухими чоботями.

Як наслідок ми все одно втрачаємо, все одно катимось до глибокої кризи (колишній радник Путіна Ілларіонов взагалі передрікає дефолт в Україні до кінці і січня і долар по 50 грн). Ми все одно будемо втрачати і надалі, тому надіятись на те, що зберігаючи зв’язки з РФ ми хоч на щось спираємось марно. В Луганську всі товари українські, а вугілля, яке ми будемо палити, є шанс, що буде російським. І це при тому, що ніхто нічого не зробив, щоб забрати це вугілля з Донбасу ще влітку.

За словами Сергія Єрмілова така можливість була. Ми продовжуємо покривати збитки НАК «Нафтогазу», не пояснюючи чому ці суми покриття в кілька разів більші за реальні дотації по теплокомуненерго. Можливо питання не в тому, що ми без Росії, яка шматує наше тіло, не можемо, а в тому, що ще багато сумнівних персонажів знаходиться на ключових важелях в нашій державі. Так війну ми не виграємо. Потрібна ясність, а не словесна еквілібристика на прес-конференціях.

Інакше прийде час іншої «ясності», а саме «понятій». І в цьому випадку гадати, що Донбас якісь особливий, не варто. Для розуміння цього достатньо виявляється подивитись «Новорічний вогник» на каналі «Інтер». Від таких «вогників» до полум’я «розборок» кілька кроків. Чи потрібні ми будемо такі ЄС та НАТО?

Надія на зміни звичайно є. Процес інтеграції з НАТО запущений. І ось вже з четверга дипломатичне представництво Литви на два роки стало контактним посольством Північноатлантичного альянсу в Україні. Литва буде розповсюджувати інформацію про НАТО, організовувати відповідні заходи, розкривати, так би мовити, суть блоку перед громадянами.

Це вкрай важливо і співпадає з бажанням багатьох українців провести референдум щодо вступу до НАТО. А буде референдум – буде і ясність. Ясність, якої так нам не вистачає.