Поширення панічних настроїв серед населення. Величезні черги за продуктами в магазинах. Цінники на товарах, які змінюються ледь не щодня. Відсутність покупців на ринках через дорожнечу. Розорення підприємців. Стрімке зубожіння громадян і наближення доходів українців до рівня африканських. Ажіотаж навколо валютного курсу. Тотальна невпевненість у завтрашньому дні. Все це – реалії сучасної ситуації в країні.

Чому ж так сталося? Де ті обіцяні Арсенієм Яценюком і Петром Порошенком на провідних телеканалах і в недешевій передвиборчій рекламі системні, радикальні і швидкі реформи? Коли нарешті розпочнеться боротьба з корупцією? Чому досі не працює Антикорупційне бюро? Що буде далі і чи вдасться вижити українцям, яких заганяють за межу бідності? Де шукати причини зневіри і паніки в суспільстві?

27 лютого виповнився рік з моменту, як Кабмін очолив лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк. За цей час правила гри в Україні фактично не змінилися. Мало того, в українського суспільства все більше формується переконання, що нинішня влада неспроможна і не хоче щось змінювати. Можновладці запевняли нас, що ми йдемо в Європу, а насправді уряд веде нас в Африку.

Після падіння режиму Януковича, корупційно-кланова система не була ліквідована. Навпаки, її чільні представники швидко зорієнтувалися та знайшли притулок чи стали спонсорами провідних сьогодні політичних партій в Україні. Олігархи та їхні нардепи в парламенті роблять усе для того, аби ця система і надалі збереглася. Система управління державою, за якої великий бізнес використовує державну владу для отримання надприбутків коштом решти українців.

Нувориші продовжують виводити капітали за кордон, бо парламентська коаліція п'яти фракцій і уряд уперто не бажають боротися з офшорними схемами виведення капіталів, обслуговуючи інтереси олігархів. Через це в бюджеті катастрофічно не вистачає коштів, а гроші продовжують витікати з казни.

Натомість, умови, які нав’язуються МВФ для отримання Україною кредитів, уряд використовує для прийняття антисоціальних законів. Для нього краще висмоктати останні соки з простого населення, ніж наважитися боротися з корупціонерами. Дійшло до того, що євродепутат Яцек Саріуш-Вольський на останньому засіданні Комітету Європарламенту з міжнародної політики відверто заявив українським представникам: «Ви просите фінансової допомоги з боку ЄС, а самі боїтеся розкуркулити олігархів».

Зараз серед керівництва держави спостерігається бажання звалити відповідальність за власні провали і бездіяльність одне на одного. То Яценюк звинувачує протеже Порошенка голову НБУ Гонтарєву в знеціненні гривні. То Порошенко докоряє Яценюку і членам економічного блоку Кабміну за відсутність реформ. Кожен шукає крайнього, хоча відповідальність за стан справ несе і уряд, і НБУ, і президент і нинішня парламентська коаліція у складі «Блоку Порошенка», «Народного фронту», «Самопомочі», «Батьківщини» та Радикальної партії.

Адже, відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України», забезпечення стабільності грошової одиниці України є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Кабінет Міністрів, натомість, має забезпечувати економічну самостійність України, а також здійснення фінансової та податкової політики.

Панічні настрої серед суспільства – це наслідок розчарування політикою уряду і втратою ним контролю над економічною ситуацією в країні. Тому ВО «Свобода» вимагає від коаліції та Президента України не займатися словоблудством і імітацією роботи, а невідкладно розглянути питання про відповідальність уряду та Національного банку України за злочинну монетарну політику і катастрофічну валютно-фінансову ситуацію в країні та вжити відповідних суворих кадрових рішень.

Україні і українцям потрібні негайні, рішучі і радикальні зміни, а не пустослів’я, імітація дій і консервація кланово-корумпованої економічної моделі. Бездіяльність влади не лише перетворює націю у жебраків, а й може привести до втрати державної незалежності.