«Еліта» так званих ЛНР/ДНР розуміє, що саме Україна диктує умови повернення цих регіонів під юрисдикцію України, а не Путін, і це викликає в них шок і невпевненість. Так, наразі картинка в телевізорі і в зоні проведення АТО нібито говорить про інше, але факт залишається фактом - світло в кінці тунелю очевидне».

Безумовно, переговори про повернення так званих ЛНР/ДНР під крило України - це складні переговори. Їх невдача - це смерть для захарченків і для ЛНР/ДНР.

Але час грає на Україну, оскільки у нас жодного шансу на поразку. Фактично, ми вже перемогли. І сепаратисти це розуміють. Інакшого сценарію не може бути, якщо скласти до купи всі пазли. Зараз триває довгий нудний, а часом кривавий процес оформлення нашої перемоги.

По-перше, військові підрозділи т.з. ЛНР/ДНР на 80% скомплектовані за рахунок громадян РФ. У кожному підрозділі на тій стороні є координатор чи кадровий військовий, який отримує накази з центру, що знаходиться чи у Кремлі, чи у Ростові. Тобто, військові підрозділи ЛНР/ДНР не підкоряються місцевим лідерам.

Влада лідерів - маріонеточна. Долю їх визначають в РФ, а значить кожен може бути звільнений чи вбитий за найменшу провину, що вже не раз траплялося.

Звідки я взяв ці цифри? Порахуємо на прикладі ДНР! Четверта хвиля мобілізації в Україні призвала до лав Збройних сил України приблизно 500 жителів Донеччини. До цього якусь кількість жителів Донеччини також було призвано першою, другою і третьою хвилею. Разом - це пару тисяч воюючих на стороні України жителів Донецької області. Проте, тих, що воювали в бандах проти України і яких вбито - це тисячі. Врахуємо те, що мільйон людей виїхало з ДНР, що суттєво звужує призовну базу – адже в т.з. ДНР залишилися переважно ті, хто вже воює проти України, функціонери і бізнесмени, а ще 70% - це пенсіонери, які можуть хіба що вимагати соціальних пільг, а не воювати. А тепер підсумуйте, скільки придатних до війни і бажаючих воювати там залишилось?! Як на мене, Україні протистоїть на Донеччині не менше 20-25 тисяч бойовиків, але з них лише 3-4 тисячі – це місцеві.

По-друге, Росія ніколи не визнає цих утворень (ЛНР/ДНР), бо їх не визнала навіть невизнана ніким Абхазія.

Згадаймо про те, як Путін заявив, що не фінансуватиме відбудову вщент знищеного Донбасу. А також те, що РФ цього року перестала давати гроші на соціальні виплати навіть кишеньковому офіційно підтриманому Росією Придністров'ю, де живе в 10 разів менше людей, ніж у тій самій т.з. ДНР. А все тому, що у Путіна немає грошей (нафта, санкції, різке збільшення військових витрат). А тепер уявіть, яке майбутнє чекає ці утворення і їх головарів? Голод і розруха.

І по-третє, ДНР/ЛНР не можуть бути частиною РФ, бо їх туди не беруть.

Так звані лідери так званих ЛНР/ДНР не можуть керувати «своїми республіками» самостійно, бо їм потрібні мільярдидоларів дотацій на відбудову зруйнованих міст і селищ, на соціальні виплати, на війну - ця ноша важка і для України, яку фінансово підтримує увесь світ, що вже говорити про сепаратистів.

Отже переконаний, що стратегічна перемога вже досягнута, а в тактичному плані іде довгий процес оформлення цієї перемоги, яка може бути суттєвішою чи менш суттєвою залежно від вправності політиків, стану економіки і боєздатності армії.