Яразом з А. Павловським підготували тазареєстрували у ВРУ законопроект №2022про внесення змін до Кримінально-виконавчогокодексу України щодо забезпечення правазасуджених осіб на користування мобільнимзв’язком в установах виконання покарань.

Законопроектомпропонується доповнити абзац сьомийчастини першої статті 107 після слів«телефонні розмови» словами «у томучислі у мережах рухомого (мобільного)зв’язку», а частину п’яту статті 110після слів «Засудженим надається правона телефонні розмови» доповнити словами«у тому числі у мережах рухомого(мобільного) зв’язку».

Йдеться не про те, щозасуджені зможуть без жодних обмеженьрозмовляти по телефону, а про можливістьтелефонувати вразі відсутностістаціонарного телефону з мобільного.Ці мобільні телефони можуть знаходитисяу керівництва колонії і видаватисябезпосередньо на час бесіди.

Нині діючий Закон даєшироке розуміння поняттю «правозасуджених на телефонний дзвінок», алевиконавчі інстанції звужують його доможливості здійснення засудженимидзвінків лише зі стаціонарного телефонногоапарату в окремій будівлі.

 Підзаконний акт неможе суперечити закону, а в даномувипадку виходить, що інструкція суперечитьчинному Закону. Ми вносимо уточнення взакон для того, щоб ніхто не міг викривитисуть законодавчої норми підзаконнимактом тільки через те, що у відповідномузаконі згадана норма подана дуже широкоі без уточнень. Розроблений намизаконопроект покликаний розплутатиутворений «клубок».

Я зі своїм колегою А.Павловським переконалися у необхідностівнесення змін до законодавства завдякивізиту до Харкова, де Ю.Тимошенко,перебуваючи в лікарні, немає змогиреалізувати своє законне право нателефонний дзвінок через те, що наохоронюваній території, де вона проходитьлікування не встановлений спеціальнийтаксофон, яким вона та інші ув’язненімогли б скористатися згідно відомчоїінструкції. Таким чином технічнапроблема, створена навмисно чи ненавмисно,позбавляє людей права передбаченогозаконодавством.

Олександр БРИГИНЕЦЬ