Проблема влади в Україні не в тому, що вона забрехалась.

Тобто так, ясно: коли Пукач вказує на Кучму, прокуратура нічого не чує - а коли Щербань-молодший вказує на Юлю, миттю шиє справу; коли по Раді бігають кнопкодави, спікер Рибак нічого не бачить - а коли Лук'янову здається, що опозиція не зібрала підписів на позачергову сесію, Рибак відмовляється її призначати; коли Луценко подовжив стеження за водієм Сацюка, Луценка арештовують навіть попри відсутність заяви потерпілого - а коли Каськів підписує угоду з лижним інструктором, всім пофіг.

Але все це - не головна проблема.

Бо політика не робиться у білих рукавичках. І все це могло би проканати, якби робилося заради, я не знаю, Нації, чи Комунізму, чи Демократії, чи хоч якихось Реформ.

Але біда в тому, що все робиться лише через те, що один Вітя ненавидить Юлю, один Боря - Юру, один стоматолог розвиває «успішний бізнес», а одна фракція не хоче повертатися з відпусток... І оце - реальна проблема. Тому що народи, і українці тут не виняток, терплять і навіть полюбляють диктаторів - а от дрібних злодюжок не любить ніхто.

Тому все це дуже недобре скінчиться. Хоча, з іншого боку, якщо Україна таки переживе падіння нинішнього режиму, їй можна буде вже нічого не боятися.

 

Olexander MYKHELSON