Днєпр! Яка чудова назва для українського міста. І люди тішаться, що за неї проголосували (у поки що Дніпропетровську міська влада розпочала плебісцит за перейменування міста згідно із вимогою виконання декомунізації – UAInfo). Важко повірити, що українці голосували саме за Дніпро. Або я помиляюсь. Бо Січеслав – це наше. Аборигенське. Ця назва існувала раніше: «З історії міста Дніпропетровськ. У минулому, до 1918 року – Катеринослав (Екатеринославь). У 1918-1926 році – Січеслав (ця назва була надана місту за часів УНР».

Ця назва стояла на виданнях тодішніх книжок, зокрема й «Кобзаря», «Енеїди» і козацьких повістей Кащенка. «Новорічне вітання всім добрим людям у Січеславі...» – писав Олесь Гончар.

Ця назва викликає лють у путінських писателів. Георгий Савицкий: «Пока на капитально оборудованном въезде в город «Січеслав», как хотело назвать его бандеровское отребье, каратели из батальона «Днепр-2» терли глаза, таращась на стволы русских пушек, они и не заметили, как оказались...» Александр Тамоников: «Все руководство города на нашей стороне. В Сичеславе сидит Колмогорский. Пусть он олигарх, но постоянно снабжает нас бабками».

А Дніпро-Днєпр – це уже нові покоління, для яких історія не означає нічого. Як і Поль або Яворницький. Січеслав вони просто не вимовлять. Це слово застрягне їм у зубах. Але переможуть вони. Як і завжди.

У Січеслав я б іще поїхав. А в Днєпр – ніколи.