Декомунізація – це, нагадаю, про позбавлення символів минулого. Але леніни в головах засіли чи не міцніше, ніж на гранітних постаментах.

Читайте також: У чому небезпека "закону Чорновол"

Спроба парламенту зіграти на совковому тригері – рефлекторному відчутті людей із суспільства без права, власності та можливостей, що чиєсь – це могло би бути моє – це ленін у голові демократичної коаліції.

Назагал далека до добробуту наша спільнота легко рефлексує на інформацію про статки іншого. Але ж завдання політиків у парламенті, обраному після Революції гідності, – не забувати ані про прозорість, підзвітність і відповідальність влади, ані про право на приватність громадян. Нагадаю, громадян, які ані не мають владних повноважень, ані не розпоряджаються державними коштами.

Вимога публічного декларування для окремої громадськості – помилка ціннісна, помилка правова і помилка політична. Вона може потягнути за собою складні наслідки, щонайменше для взаєморозуміння різних верств перед обличчям смертельного ворога.

Читайте також: Пастка для президента і як із неї вибратися

Гадаю, цю помилку можливо і слід виправити.