Ефемерність сучасних українських грошей наштовхує на порівняння із повітряною кулькою чи мильною бульбашкою - вони виглядають тільки, коли цілісні.

Якщо "пробити" сотку і витягнути з неї хоч гривню - вона різко здувається і втрачає свій шарм.

Розміняна нова хрустка сотня магічним дивом за годину перетворюється на жмут пом'ятих по гривні і по дві купюр і жменю копійок. Може ще пару льодяників, альтернативна здачова валюта.

Читайте також: Чому багато українців почуваються бідними

Ми ще за звичкою тримаємо пієтет до крупних купюр, але вони давно пігмейські за своєю купівельною спроможністю. І портрети корифеїв не додають ваги. Леся Українка - це дві кави в Старбакс. Тарас Григорович - мафін. Іван Якович - чайові. Я бачив дивний сон. І вишневий сироп, будь ласка.

Порятунком стають електронні гроші, неподільний потоковий ресурс, який прибуває і за якийсь час відходить, ритмічні приливи і відливи, нерівномірності рівня готівки, продиктовані впливом місяця.

І такі вже цілком звиклі за десятиліття після дев'яностих сто доларів у обмінниках несподівано перетворються на непристойно велику кількість українських сотень, розквітають гривнями і набухають. 

Українські гроші діляться і множаться, як на уроці математики у початкових класах, рясно розквітають цифрами і сумами, але дзвенить дзвінок і черговий стирає їх з дошки вологою губкою, готуючись до наступного уроку.

Читайте також: Українці все частіше відкладають гроші "на завтра"

Українські гроші комплексують перед усіма валютами світу і потребують грамотного психотерапевта, який повернув би їм самооцінку.