MENU

Як полюбити робити з дітьми домашнє завдання

1626 0

Не робіть роботу дитини замість неї. Допоможіть їй зрозуміти, що, як і навіщо потрібно зробити, і нехай робить сама. Про це в блозі НВ пише Ірина Сергєєва.

Ця стаття – значною мірою для батьків першокласників та учнів молодшої школи, але буде корисна й батькам підлітків. Часто навіть студенти не мають навичок ефективної навчальної діяльності, що перетворює останню на справжнє пекло і для них, і для оточуючих.

Від того, наскільки правильно ви сформуєте навчальні навички дітей, буде залежати якість вашого і дитячого життя найближчі 10-15 років. А з огляду на тренд безперервної освіти – і довше. Тому пропоную з самого початку вибрати правильну оптику і налагодити процеси.

1. Уроки – це можливість

Для мене це додаткова точка позитивного контакту з дитиною. При правильному підході уроки дають батькові шанс збагатити відносини з дитиною, супроводжуючи її на новому шляху: пояснити, підтримати, мотивувати, а також дозволити навчити себе чогось нового, позахоплюватися, подосліджувати нове разом. Підручники з новим підходом до вирішення старих завдань, до речі, дають можливість навчитися чомусь новому кожному з батьків. Так чому не подивитися на уроки в цьому ключі?

Читайте також: Київські учні не зобов’язані носити форму – наказ КМДА

Використовувати уроки як можливість посувати нерви собі, дитині і оточуючим, чи як можливість разом пройти не завжди феєричний і захоплюючий, але необхідний кожній людині шлях – ось в чому питання.

2. Уроки – це необхідність

Все в нашому житті засвоюється тільки шляхом багаторазового повторення, під часякого в мозку встановлюються і закріплюються нейронні зв'язки. Деякі речі, такі як мультики або ігри, повторювати легко і приємно, і процес відбувається сам собою. Інші – як вироблення почерку, напрацювання лексичного іншомовного запасу, свідоме засвоєння правил – навряд чи можуть захопити звичайну людину. Але від цього вони не стають менш важливими. Я, напевно, погана мати за сучасними мірками, але починаючи з першого класу, я займалася б навчанням дитини вдома, навіть якщо це було б заборонено.

Переконайтеся, що дитина розуміє суть навчального завдання. Написати палички? Ручкою? До кінця рядка? І потім ще рядок? Ага, добре, починай

Друга причина займатися уроками особисто або із залученням фахівців – жахливо низька якість підручників. Я не знаю, як з цим живуть вчителі, але коли бачу згадку групи з одного об'єкта та інші шедеври, мене кидає в піт. Прагматична причина робити уроки разом – упевнитися, що моя дитина отримує знання, що відповідають дійсності у всьому світі, а не тільки в уяві авторів підручників і їх МОНівських рецензентів.

Читайте також: Баталії щодо необхідності шкільної форми

Нарешті, поки ви не вникнете тією чи іншою мірою і формою в навчання дитини, ви не зможете зрозуміти, який рівень її академічної успішності.Особливо складно це буде зробити з наступного року, коли на оцінювання молодших школярів вчителями, небажане й сьогодні, буде накладена заборона – міра тим більше пікантна, що в кінці молодшої школи їх чекає ДПА. Але навіть без заборони ваші очікування щодо успішності дитини можуть не збігатися з уявленнями вчителів, і тому тут краще покладатися на себе, співвідносячись з думкою школи, звичайно.

3. Як оптимізувати процес виконання уроків?

Створіть контекст. Що ви можете зробити, щоб процес виконання уроків був максимально приємним і для вас, і для дитини? Організувати привабливе і зручне робоче місце? Купити красиві ручки-зошити та інше? Налаштуватися на позитив? Надати (насамперед, для себе) значимість цьому процесу? Посміхнутися? Що ще буде приємним і значущим саме у вашій родині?

Структуруйте. Чим менша дитина, тим меншими будуть відрізки завдань. Для першокласника-шестирічки фраза «зроби математику» на початку навчального року звучить приблизно як «збігай на Марс». Тому «відклади іграшки, візьми книгу і зошит з математики, візьми пенал, поклади їх на стіл, сядь за стіл, відкрий зошит, відкрий книгу на... сторінці». Ну ви зрозуміли? Ваша присутність на кожному етапі буде необхідною. Коли дитина очікувано збивається і відволікається, нагадайте їй про поточну справу.

Читайте також: Планшет или ноутбук: что выбрать для учебы

Переконайтеся, що дитина розуміє суть навчального завдання. Написати палички? Ручкою? До кінця рядка? І потім ще рядок? Ага, добре, починай.

Не робіть роботу дитини замість неї. Допоможіть їй зрозуміти, що, як і навіщо потрібно зробити, і нехай робить сама.

Згодом дитина опанує ці алгоритми, і ви зможете об'єднати прості дії в більш великі блоки, і потім передати їх дитині на самостійне виконання. Частка вашої участі в її роботі буде зменшуватися.

Балансуйте. Балансуйте частку роботи і відпочинку, час виконання завдань, регулюйте, чим будуть наповнені паузи. Молодшому школяреві писати довше 10-15-20 хвилин поспіль складно. Сторінка паличок (прикладів, тексту) поспіль – це знущання. Він буде крутитися, відволікатися, нудитися.

Розбийте завдання. Написав 2-3 рядки і втомився, став погіршуватися почерк, частіше помиляється – відволічись (на інше заняття, зарядку для рук тощо). Потім знову поверніться до наступного блоку роботи.

Після двох-трьох таких блоків відволічіться хвилин на 5-10: потанцюйте, пограйте в м'яч, розімніться, випийте води. Працюєте більше години-півтори – велика перерва (прогулянка, вільна гра дитини).

Здається, що так уроки розтягнуться на весь день, але практика показує, що в такому режимі дитина працює ефективніше, і уроки не викликають у неї такого відторгнення, як при практиці «поки не доробиш, з-за столу не вийдеш».

Читайте також: Интересную технику обучения придумали в индийской школе

Крім того, поекспериментуйте з тим, коли ваша дитина більш продуктивна: варто робити уроки до або після спорту чи прогулянок, вдень чи ввечері. Починати з більш складних або з більш легких завдань – все це дуже індивідуально і встановлюється дослідним шляхом.

Концентруйтеся на хорошому. Намагайтеся знайти позитив у тому, що робить дитина, і відзначити його – навіть якщо потім мова піде про недоліки. Це особливо важливо для невпевнених у собі дітей. Ви можете знайти позитив у тому, що (красиві літери), як(старанно, зосереджено) і навіщо (прагне до успіху, схвалення, вдосконалення) робить дитина.

Конструктивний підхід. Використовуйте прийоми конструктивної критики в спілкуванні з дитиною. Дитина навряд чи полюбить писати гачки і палички, але загострення пристрастей навколо уроків, школи і навчання в цілому це точно знизить. І вже точно допоможе вам зберегти собі нерви, принаймні, більшу їх частину.


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости