Пропозиція Путіна Україні забрати з Криму "свій металобрухт" лежить у контексті спроб РФ пом'якшити/зняти санкції ЄС.

Повернення "військової техніки" + обмін заручниками/в'язнями + цілком можливий наказ "Д/ЛНР" припинити обстріл = зняття санкцій. Про що ФРН і К. вже самі просять.

Читайте также: Год олигархов: за что платят украинцы

Бігання за співаками й клоунами, що виступають у РФ - це рівень безпекового менеджменту України. Заяви цілого віце-прем'єра Кириленка про те, щоб "сердючкам" щось чи то на лобі чи де писати або чіпляти, є замахом на перевищення службових повноважень, бо держчиновник мусив би знати, що в юр. площині ми не маємо ні збройного агресора, ані закону, що регламентував би ставлення держави до заробітчан на території уявного агресора.

Крім того, Кириленко мав би почати з боса, який успішно торгує і на окупованій, і на анексованій, і на, власне, російській територіях. Чим вільні циркачі й співаки гірші від чиновника в ранзі "Президента воюючої держави"?

Для виведення подібних речей у правову площину слід прийняти закон "Про збройного агресора", який уніфіковано, у разі фактів збройної агресії, зобов'язав би чиновників і громадян у визначений спосіб обмежувати діяльність всього, що пов'язане з (будь-якою) державою-агресором: розрив дипломатичних відносин, закриття кордону, інтернування громадян агресора, припинення економічних та ін. відносин, заборона валюти та символів держави-агресора, церкви, що має до неї відношення, жорстке витіснення мови й культури держави-агресора з освіти та інших сфер політичного й громадського життя та багато чого іншого, що зробила б кожна нація, крім українців.

США, РФ, КНР і КНДР мають механізми національної оборони, тож і озброюються так, аби забезпечити свій суверенітет і національні інтереси в області міжнародних відносин.

Україна після набуття Незалежності не готувалася до війни, хоча її вже тисячу років гризуть і терзають сусіди. Цей феномен з того ж поля, що й психологія електорату: українці, вчергове надгризені одним із сусідів і під загрозою ліквідації, взагалі, проголосували за "президента миру", чим визначили і поразку і капітуляцію. Далі - буде.

Читайте также: Про "эпичный пример жадности семьи Петра Порошенко"

Допоки не буде ретельного розслідування й судових рішень по кожному випадку передачі в Криму іноземній (чи то невстановленій?) державі зброї, техніки, матеріальних цінностей і території (від чатового/нач. варти - до міністра оборони) доти не буде ні оборони ні безпеки.