Як вдалий вибір професії юриста врятував мене від пожиттєвого заслання.

Після розпаду СРСР у 1992 році я проходив службу командиром артилерійського дивізіону в містечку Тахта-Базар, що на кордоні Туркменістану та Афганістану.

Усі молоді країни почали формувати свої власні армії. Само собою, що душа рвалася в Україну, і у відпустці 1992 року я приїхав до Києва в управління кадрів МОУ з бадьорим рапортом, що майор Чумак готовий служити народу України в будь-якому місці цієї самої України.

Читайте також: Нардепка: Нам потрібна масова перепідготовка кадрів для нових часів

На мою бадьорість була втомлена відповідь кадровика: «Знаєш, майоре, місць немає. Артилеристів в нас як грязі, якби ж ти був юристом – ціни б тобі не було, вони зараз потрібні».

Уявіть його очі, коли я, як фокусник, із своєї теки дістав залікову книжку студента заочника юридичного факультету КНУ.

Через два тижні в Тахта-Базарі, ми всією сім’єю вже пакували валізи у зв’язку з переведенням мене «в розпорядження міністра оборони України».

Читайте також: Країна жебраків: замість економіки знань – економіка невігластва

Так вдалий вибір професії юриста врятував мене від пожиттєвого заслання в країну сонця, динь, змій, скорпіонів та комарів.

І сьогодні професійне свято юристів. Вітаю, вас, колеги! І хай ваш вибір у складних рішеннях завжди залишиться вдалим!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram