Археологи розкопали поряд із селом Сен-Жю-ан-Шосе гало-римське культове місце, влаштування якого проливає світло на релігійні практики до і після римського завоювання.

Святилище на півночі Франції відоме з кінця XIX століття, перші його розкопки провели наприкінці минулого століття. Сьогодні фахівці французького Національного інституту охоронних археологічних досліджень (Inrap) досліджували два з половиною гектари цієї місцевості, але, на їхню думку, до кінця робіт ще далеко. Тим не менш, вони підбили попередні підсумки, які обговорять на майбутній конференції, інформує UAINFO.org.

Місце для ритуалів розташоване на височині, що забезпечує чудовий огляд місцевості. Весь периметр ще не розкопаний, але вже ясно, що його оперізував рів глибиною не менше півтора метра і шириною не менше трьох.

Святилище датоване II-I століттями до нашої ери. Тобто це залізний вік галлів і початок римської експансії на їхні землі. На території Франції археологи вже знайшли значну кількість святилищ, що належать до гало-римського періоду. Майже у всіх них добре видно поступовий перехід від галльської ритуальної діяльності до римської. Тут справа інакша.

Рів по периметру, про який сказано вище, був заповнений останками тварин – свиней, коней, овець, кіз, корів. Очевидно, це жертовні тварини, але між ними є велика різниця. Скелетні останки коней поміщалися в рів після того, як їхні тіла починали розкладатися. А ось кістки інших видів спочатку довгий час зазнавали впливу стихій, тобто залишалися на поверхні до повного зникнення м’яких тканин.

Співробітники Inrap пропонують таке пояснення. Свиней, корів, кіз та овець галли спочатку готували на вогні, м’ясо з’їдали на ритуальному бенкеті, а кістки потім залишали у священних місцях на поверхні землі, де на них впливали сонце, вітер та опади.

Читайте також: До появи Стоунхенджу та пірамід. Археологи з'ясували, коли пошили перше шкіряне взуття

На території святилища розкопали кілька осередків, навколо яких є рівні майданчики, які підходять для бенкету. Хімічний аналіз показав, що там пили багато вина, а на осередках смажили м’ясо. А от коней ніхто не готував і не їв – їх забирали з поля бою.

Але річ у тому, що не лише кістки тварин скидали в рів господарі святилища. В одній із його частин археологи знайшли безліч зразків обладунків.

Це деталі як мінімум восьми щитів, один римський шолом особливої ​​форми, що закриває вуха (на сьогодні таких відомо лише десять) і просто безпрецедентна кількість пластинчастих обладунків з клепаного листового заліза — 66 елементів, включаючи сегментовану кірасу, наручі та плечовий захист.

Обладунки знаходяться в такому стані, в який вони не могли прийти в бою. Швидше за все, їх зібрали після перемоги та розтрощили на частини у процесі якогось ритуалу. Потім ці деталі розкидали різними частинами рову. Судячи з розподілу предметів, археологи вважають, що елементи, які в побуті використовувалися б разом, навмисно відокремили один від одного.

Усе це — коні, що розклалися, розірвані обладунки — ланки одного ланцюга. На території святилища виявили людські поховання двох типів.

Перший досить типовий для галлів того періоду: померлих поміщали в більш-менш круглі ями, притуливши до стіни та склавши певним чином руки та ноги. В одного скелета відсутній череп, але археологи вважають, що це результат пізнішої оранки, оскільки нижня щелепа залишилася на місці. Усі кістяки належали чоловікам різного віку.

А ось другий тип поховання раніше поки що не зустрічався (див. центральне фото). У кількох ямах і канавах дослідники знайшли 899 кісткових останків, що перемішали між собою, і один відносно цілий скелет — правда, без голови. Вчені визначили, що перемішані кістки – це останки 15 дорослих чоловіків.

На кістках із цього поховання археологи виявили безліч порізів, проломів, слідів від ударів як мечем, так і чимось тупим. У людей із цієї групи були відрубані частини кінцівок. Деякі ушкодження – прижиттєві, інші завдані після смерті. Всі тіла, до яких відносяться ці кістки, як і тіла коней, почали розкладатися на поверхні й потім їх закопали.

Читайте також: Таємницю розкрито: як "Біла Королева" Англії Єлизавета Вудвілл поклонялася замученому святому

Це абсолютно нетипова для галлів практика жертвопринесення. Якісь елементи схожі на те, що було відомо раніше, але весь комплекс поховань та вотивних дарів унікальний.

Складається картина якогось бою, в якому галли здобули перемогу, поховали своїх героїв, влаштували тризну, а потім принесли в жертву полонених ворогів. Римські обладунки говорять про те, що в жертву принесли легіонерів. Хоча повністю виключати те, що це були інші галли з трофейними римськими обладунками, не можна.

Римська провінція Галія була утворена після завоювань Юлія Цезаря в I столітті до нашої ери, що збігається зі стартовими датуваннями святилища. Але й до великомасштабних Галльських війн там могли траплятися прикордонні сутички галлів з римлянами, які не завжди закінчувалися перемогою останніх.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube