Україна два роки тримає оборону та веде повномасштабну кровопролитну війну. Усі ресурси країни задіяні на відображення військової агресії Російської Федерації. Десятки тисяч загиблих мирних українських громадян та захисників Батьківщини. А в цей страшний час на ключових керівних постах стратегічних об'єктів, як і раніше, перебувають люди із сумнівною репутацією. Один з них – політик та успішний бізнесмен Костржевський Денис Борисович, пише інтернет-видання izdato.net. 

13 лютого 2022 року, за 9 днів до повномасштабного вторгнення, Денис Борисович разом з родиною втік у теплі та безпечні краї на приватному восьмимісному комфортабельному літаку.

Повернемося до витоків історії. Денис Борисович відзначився членством у партіях «Єдина Україна» (аналог путінської «Єдиної Росії»), потім виявився у передвиборчих списках одного з наймахровіших та найбільш одіозних політичних проєктів – «Блок Наталі Вітренко». Вибори до Верховної Ради стали для нього провальними.

2004 рік, в Україні Помаранчева революція, країна вирує від політичних пристрастей. Антиукраїнські сили зазнають нищівної поразки. Денис Борисович Костржевський виявився не з народом. І знову намагався пробитись у політику, тепер – у складі Опозиційного блоку «Не Так», у компанії Нестора Шуфрича, Юрія Бойка та кума Путіна Віктора Медведчука. Після чергової невдачі у 2006 році в політичній кар'єрі Костржевського було поставлено крапку. Він почав пробувати свої сили в бізнесі.

2007 року бізнесмен Денис Борисович Костржевський стає президентом ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд». Допомогли години, проведені у парламенті на посаді голови підкомітету з питань земельних відносин, мостобудування та архітектури. 2008 року Костржевський у компанії з Галиною Герегою та Олександром Пабутом стає депутатом Київради від партії «ГАК» (Громадський актив Києва).

Не розриваючи зв'язків із будівельним бізнесом, Денис Борисович вирушає підкорювати нові вершини. Депутат Київради тепер має можливість освоювати столичну комунальну власність, отримує у своє ведення міжнародний аеропорт «Київ», де протягом двох років робить карколомну кар'єру від заступника директора до голови ради директорів компанії.

За час бізнес-кар'єри Денис Борисович Костржевський був чи є керівником, фундатором, бенефіціаром, близько 34 компаній. Важливо зазначити: не всі вони «чисті та прозорі». Наприклад, засновниками ТОВ «Енсті-Трансфер», з Костржевським на керівній посаді, були кілька офшорних компаній, зареєстрованих на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Одне з цих підприємств – «Ледра Номініз Лімітед» – входить до списку санкцій Відділу контролю над зовнішніми активами (OFAC) Міністерства фінансів США.

Переважна більшість компаній, у яких Денис Борисович має свою істотну частку від 25% до 100%, так чи так пов'язані або з будівельним бізнесом, або з управлінням столичною комунальною власністю.

Ось далеко неповний перелік компаній, повʼязаних з Костржевським: ТОВ «Майстер-Авіа», Компанія управління активами «Ніка-інвест», ТОВ «НОТ», ТОВ «Лівобережжя Плюс», ТОВ «Інвестиційний союз ЛИБІДЬ», ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» , ПРАТ «Міоритм», ТОВ «Юстітан», ТОВ «Юніверсал Плюс» та ТОВ «Центр сучасних інвестиційних рішень», ТОВ «Медірадіопрепарат», страхова компанія «Експо Страхування», ТОВ Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс», ТОВ «Експлуатуюча організація» ГОЛОСІЄВО»…

Частина з цих компаній були замішані в різноманітних скандалах. Наприклад: розтрата та неефективне використання коштів комунальної власності, звинувачення в ухиленні від сплати податків при легалізації доходів, отриманих від комунальної власності, виведення коштів, отриманих у ході управління, здійснення псевдогосподарських операцій з фіктивними компаніями, повторний продаж квартир у новобудовах, які вже були придбані громадянами, встановлення для мешканців ЖК високих комунальних тарифів.

Дуже пильна увага була до діяльності структур Дениса Борисовича з боку НАБУ, Генеральної прокуратури, Державної податкової інспекції, але поки що «талановитому» бізнесменові вдавалося виходити сухим із води.

За даними одного журналістського розслідування, отримано інформацію про те, що Денис Борисович Костржевський за чесно нажиті кошти шляхом непосильної праці придбав за 8 млн доларів США віллу на березі Середземного моря в іспанському курортному місті Марбелья. Цю дорогу елітну нерухомість пов'язували раніше ще з одним російським олігархом Дмитром Фірташом, який досить довго ховається від американського правосуддя в Австрії.

Напередодні повномасштабного вторгнення, зафрахтувавши заздалегідь приватний комфортабельний літак Hawker 850XP, котрий літає під бортовим номером TC-MFY, родина Костржевського 13 лютого 2022 року о 15.07 з міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) відбула до іспанської Малаги. При цьому шлях родини проходив через Білорусь. Факт перетину кордону із Білоруссю викликає додаткові питання.

По-перше, після відомого інциденту з примусовою посадкою в Білорусі іноземного пасажирського повітряного судна Кабінет Міністрів України своєю постановою припинив авіасполучення між Україною та Білоруссю з 26 травня 2021 року і заборонив польоти над білоруською територією. Як вийшло, що приватний літак, зафрахтований Костржевським, під час польоту в Малагу перетнув кордон України з Білоруссю? Хто дав добро на порушення заборони Кабміну?

По-друге, шлях до Малаги неблизький, а транзитом через Білорусь додатково збільшується відстань та витрата пального. Чи здійснював посадку літак у країні, яка, по суті, була окупована російськими військами та наповнена спецслужбами країни агресора, які готувалися повним ходом використовувати територію Білорусі для окупації України з прямими ударами на Київ?

По-третє, якщо борт здійснював посадку в Білорусі практично напередодні агресії, якою була мета цього візиту у Дениса Борисовича Костржевського? Вже ні для кого не секрет, що при вторгненні в Україну з метою швидкого захоплення столиці планувалося окупаційною армією взяти під повний контроль аеродроми в Гостомелі, Василькові та Києві. Це найшвидший спосіб перекидання військ. Саме Денис Борисович як керівник стратегічного об'єкта з 2009 року мав у своєму розпорядженні повну технічну документацію та інформацію з міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни). З ким він міг ділитися такою інформацією, якщо попри заборону сполучення відвідував Білорусію?

По-четверте, коли планує повернутися в Україну голова ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ», президент ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», засновник кількох десятків компаній? Повернувшись після довгострокового «відпочинку», і далі зароблятиме на комунальній власності, освоюючи бюджетні потоки країни, яку покинув у період кровопролитної війни?

По-п'яте, чи варто дозволяти людині з таким вражаючим бекграундом контролювати стратегічний для держави об'єкт?

Є надія, що невдовзі ми отримаємо відповіді на ці запитання.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube