Ризикую нарватися на критику, але я, чесно кажучи, не знаю, хто був кориснішим для України - Задорнов чи будь-який "ліберальний друг України".

Поясню.

Ключова проблема, яка безпосередньо обумовлює війну - це ставлення до України з боку росіян як до "тієї ж Росії".

Це робить "звільнення" України вагомою проблемою російського політичного дискурсу.

Читайте також: Хибна логіка по-українськи

Ідея приєднання України - політичною технологією, яка дозволяє мобілізувати російських виборців і т.д.

Чи можна мобілізувати виборців у Росії довкола ідеї приєднання, приміром, Середньої Азії? Швидше - демобілізувати, бо тамтешні мешканці викликають у росіян суперечливі враження.

Ми постійно слухаємо росіян, звертаємо увагу, що вони про нас говорять, і надаємо оцінки: оцей "за нас", цей "молодець", а цей "проти".

Хоча насправді все це - умовності.

Адже більшість "друзів" все одно повторюють базову тезу - "один народ", "брати", і, зрештою, переходять до спроб навчати укранців, як саме треба будувати "правильну Україну".

Вони не наближають усвідомлення у Росії того факту, що Україна - окрема держава, а віддаляють його.

Такі ж відверті шовіністи, що сіють ненависть до України, одночасно сіють і зародки думок, що Україна - це щось принципово інше, чуже і вороже.

А, значить, Україна - все ж окрема держава.

Значить, зрештою, і воювати за неї немає смислу, а краще, аби "ці хохли самі між собою чубилися".

Вірити в те, що росіяни завтра "полюблять" Україну - верх наївності. А от у те, що вони зможуть остаточно дистанціюватися від України - це дещо більш реальне.

Читайте також: Сплячі тіні імперії на наших вулицях і в наших головах

Насправді, більшу користь для України можуть принести не "ліберальні друзі", а "націоналістичні вороги". Звісно, не одразу, а в перспективі.

Головне, аби росіяни перестали сприймати Україну як щось близьке, Київ - "своїм" і т.д. І реально я не знаю, хто допоможе у цьому більше - шовіністи чи ліберали.