Тема футболу – дуже делікатна. Давайте будемо коментувати скандал із футбольними клубами більш обережно. Що я маю на увазі? Треба розглядати футболістів і сам футбол як явище окремо з одного боку. А з іншого – уже футбольних функціонерів, які пов’язли у корупції і договорняках. Закликаю не згрібати все в одну купу. 

Звинувачуючи функціонерів, дуже важливо не завдати шкоди самому футболу. У багатьох країнах цей вид спорту – ознака національної ідентифікації. Для України – це теж одна із складових, на якій може постати нова держава. Але тільки за умови, якщо змінити підходи до адміністрування і керівництва цим видом спорту.

Читайте також: Олег Гусєв. Це не американська історія успіху, а справжній шлях футбольного Воїна

Вперше я зіткнувся з несправедливістю в організації футбольних змагань ще в шкільному віці. Футбол дуже люблю, граю в нього з дитинства, слідкую, вболіваю. Але зараз от пригадую кілька яскравих випадків з дитячого віку. Наприклад, коли тренер виводить нас на поле і каже: «Ви тільки не вздумайте перемагати, бо я не буду з вами возитися». Або коли заявлена вікова група до 14 років, а на поле випускають хлопців по 17-18 років, їхніх імен нам свідомо не називають. І видно, що такою була домовленість.

Дуже уважно слідкую за тим, як український футбольний світ управляється зараз. Надзвичайно багато питань до адміністрування, починаючи від так званих дитячо-юнацьких шкіл. Хіба це нормально, коли контракт дитини, яка тренується у такій школі, стає, по суті, рабським зобов’язанням? Тому що далі ця дитина, де б вона не грала, змушена відраховувати школі певну суму. Ще гірша ситуація при продажі гравців з одного клубу в інший. А чому футболісти у багатьох українських клубах для того, щоб просто вийти на поле, змушені платити хабарі?

Так, подібні явища в тій чи іншій мірі були завжди. Але нинішня Федерація футболу України зовсім пустилася берега.

Вибачте за недипломатичний вислів. Слід розуміти, що спортивні федерації у нашій державі існують автономно. Та вони самі як держави у державі. Ніякі міністерства, відомства не мають на них впливу. Більше того, самі ж державні органи залежні від цих федерацій. 

Читайте також: Финал Лиги чемпионов. Кто наживается на переселенцах?

Тому вважаю, ситуацію треба змінювати кардинально. Поки футбол в Україні остаточно не похований і не знівельований як явище. Має бути встановлений потужний і справедливий контроль держави за професійним спортом. Ні, цей контроль не повинен бути замінений тиском, вимаганням, не дай Боже, хабарництвом. Але бути сильним. І все-таки слідкувати за репутацією українського футболу. 

Бо це, повторю, одна із речей, яка допомагає нації і державі самоствердитися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram